С права № 1-62/2009 року

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13 квітня 2009 року                     м. Івано-Франківськ

    Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді:                                     Лазарів О. Б.

cекретаря:                                         Дунди Л.Р.,

 прокурора                                                Баландіної Ю.Ю.,  

захисника                                                   ОСОБА_1,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку с.Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружену, непрацюючу, раніше несудиму,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.183 ч.2, 191 ч.2, 366 ч.1 КК України, -

в с т а н о в и в:

      Підсудна ОСОБА_2 вчинила незаконну вимогу оплати за навчання у державному навчальному закладі, а також привласнення шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

            Злочини скоєно за наступних обставин.

    Підсудна ОСОБА_2 згідно наказу Міністра освіти і науки №646-к від 19.08.2002 року та наказу начальника управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА №51-к від 19.08.2002 року призначена на посаду директора Івано-Франківського ПТУ №1. В 2006 році професійно-політехнічне училище №1 переіменовано в професійний політехнічний ліцей, що є державним професійно-технічним навчальним закладом, який входить до системи освіти, забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я. В 2004 році батькам абітурієнтів, які бажали вступити в ПТУ №1 в групу по спеціальності провідник пасажирського вагону, було надано для підписання з ПТУ №1 в особі ОСОБА_2, індивідуальну цільову спонсорську угоду на професійне навчання, в якій одним із обов'язків вступника є: на протязі трьох днів після співбесіди надати спонсорську допомогу на навчальні потреби в сумі 1500 грн. за весь курс навчання. Під час прийому документів та проведення співбесіди, члени приймальної комісії, за вказівкою директора ОСОБА_2, нагадували учням про те, що протягом трьох днів після вступу в ПТУ необхідно в обов'язковому порядку сплатити спонсорську допомогу в сумі 1500 грн. Протягом навчання, на інструктивно-методичних нарадах, які проводились з викладачами училища щопонеділка, ОСОБА_2 наголошувала майстрам виробничого навчання та класним керівникам, нагадувати учням про обов'язковість сплати спонсорської допомоги. Протягом навчального року в училищі неодноразово проводились загальноучилищні збори, на яких були присутні батьки учнів, викалдачі та керівництво училища. На даних зборах директор ОСОБА_2 нагадувала батькам про те, що сплата спонсорської допомоги в училищі є обов'язковою. Також вона повідомляла, що дані кошти необхідні для проведення ремонтних робіт та покращення матеріальної бази в училищі. Однак, підсудна ОСОБА_2 будучи директором училища, діючи умисно, в порушення вимог ОСОБА_3 України «Про благодійництво та благодійну діяльність», відповідно до якого благодійництво -   це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги, протягом навчання, незаконно вимагала оплату спонсорської допомоги в сумі 1500 грн.

          Крім того, систематично переконуючи учнів, що сплата спонсорської допомоги у розмірі 1500 грн для кожного учня, що навчається за спеціальністю провідник пасажирського вагону, є обов'язковою умовою зарахування до числа учнів та подальшого продовження навчання у ліцеї, постійно спрямовуючи роботу викладачів на здійснення контролю за сплатою учнями сонсорської допомоги у встановленому директором розмірі, змусила заплатити учнів даної групи протягом 2004 - 2006 років кошти у вигляді спонсорської допомоги, а саме: ОСОБА_4 - 400 грн; ОСОБА_5 - 1500 грн.; ОСОБА_6 -1150 грн.;ОСОБА_7 -1500 грн; ОСОБА_8 - 1500 грн; ОСОБА_9 - 750 грн; ОСОБА_10 - 750 грн; ОСОБА_11 - 500 грн; ОСОБА_12 - 1500 грн; ОСОБА_13 - 800 грн; ОСОБА_14 - 1500 грн; ОСОБА_15 - 1500 грн; ОСОБА_16 - 750 грн; ОСОБА_17 - 1500 грн; ОСОБА_18 - 1500 грн; ОСОБА_19 - 1500 грн.; ОСОБА_20 1500 грн; ОСОБА_21 - 1500 грн; ОСОБА_22 - 1500 грн., ОСОБА_23 - 1500 грн. Всього, під примусом директора ОСОБА_2 учнями було сплачено кошти в сумі 20350 грн.

         Також ОСОБА_2, будучи директором ПТУ №1, будучи наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов”язками, 03.11.2003 року видала накази № 83-к та №84-к, згідно яких ОСОБА_24 та ОСОБА_25 було прийнято на роботу майстрами виробничого навчання ПТУ №1, по сумісництву згідно штатного розпису 0,5 ставки та їм було проведено нарахування заробітної плати. В січні 2004 року ОСОБА_24 та ОСОБА_25 були подані директору ПТУ №1 ОСОБА_2 заяви про звільнення з посад майстрів виробничого навчання, після чого останні не працювали та заробітну плату не отримували. Підсудна ОСОБА_2 зловживаючи своїм службовим становищем, не подала заяви про звільнення ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в інспекцію по роботі з персоналом та в бухгалтерію ПТУ №1, в наслідок чого чого ОСОБА_24 та ОСОБА_25 продовжувалось нарахування заробітної плати протягом січня - червня 2004 року, і таким чином ОСОБА_2 було привласнено кошти- заробітну плату нараховану ОСОБА_24 та ОСОБА_25 за період з листопада 2003 року по червень 2004 року на загальну суму 1271,3 грн.

              Крім цього, підсудна ОСОБА_2, будучи службовою особою - директором ПТУ №1, діючи з корисливих спонукань, використовуючи своє службове становище, вчинила службове підроблення, тобто внесла неправдиві відомості до офіційних документів, а саме:  заяви про звільнення з посади майстра виробничого навчання ПТУ №1 написаної від імені ОСОБА_24, заяви про звільнення з посади майстра виробничого навчання ПТУ №1 написаної від імені ОСОБА_25, платіжних відомостей на видачу заробітної плати за січень 2004 року, лютий 2004 року, березень 2004 року, квітень 2004 року, травень 2004 року, червень 2004 року, табелів використання робочого часу майстрів виробничого навчання ПТУ №1, за січень 2004 року, лютий 2004 року, березень 2004 року, квітень 2004 року, травень 2004 року, червень 2004 року, на підставі яких здійснювалось нарахування заробітної плати майстрам виробничого навчання ПТУ №1 ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які з січня 2004 року не працювали та нараховану заробітну плату не отримували.

       В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування до неї ОСОБА_3 України «Про амністію» від 12.12.2008 року та у зв»язку з цим просила звільнити її від кримінальної відповідальності. Правові наслідки закриття справи з таких підстав їй зрозумілі.

      Захисник ОСОБА_1 теж просив звільнити підсудну від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії, враховуючи, що в підсудної на утриманні знаходиться одна неповнолітня дитина.

      Прокурор зазначила, що є всі правові підстави для застосування до підсудної ОСОБА_3 України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

    Роз»яснивши підсудній правові наслідки закриття справи на підставі акта амністії, дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_2 слід застосувати Закон України «Про амністію»  від 12.12.2008 р., і на підставі цього ОСОБА_3 кримінальну справу відносно неї закрити, оскільки, як встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 вчинила злочини, передбачені ст.ст.183 ч.2, 191 ч.2, 366 ч.1 КК України до набрання чинності ОСОБА_3 України «Про амністію» від 12.12.2008 року, на утриманні в підсудної знаходиться одна неповнолітня дитина, дочка ОСОБА_26 — ІНФОРМАЦІЯ_4, а скоєні нею злочини відносяться до категорії злочинів середньої та відповідно невеликої тяжкості.

      Обставин, які б виключали можливість застосування щодо ОСОБА_2 акта амністії, судом не встановлено.

        На підставі п. “в”, ст.1, ст.6, ст.8 ОСОБА_3 України «Про амністію» від 12.12.2008 р. та керуючись ст. 6 ч.1 п.4 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

    Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.ст.183 ч.2, 191 ч.2, 366 ч.1 КК України на підставі п. “в”, ст.1, ст.6 ОСОБА_3 України «Про амністію» від 12.12.2008 р. Провадження в справі відповідно до п.4 ч.1 ст.6 КПК України закрити.

       Запобіжний захід ОСОБА_2 – підписку про невиїзд – скасувати.

       Речові докази залишити при матеріалах кримінальної справи.

   Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області  протягом 7-ми діб з дня її винесення, шляхом подачі апеляції через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                                                                                    Лазарів О. Б.