ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року№ 876/4871/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Лемцьо І.В.

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 травня 2018 року у справі №466/2655/18 (суддя Баєва О.І. рішення ухвалене о 13/08 год, м.Львів) за його позовом до Львівської митниці ДФС, заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі – Митниця) в якому просив: визнати дії заступника начальника Львівської митниці ДФС (далі – Митниця) – начальника УПМП та МВ ОСОБА_2 неправомірними; скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 27.03.2018 №1558/20900/18 (далі – Постанова).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 17 травня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права вказує, що причиною не вивезення належного йому транспортного засобу у строки встановлені статтею 95 Митного кодексу України (далі – МК) за межі митної території України стала технічна несправність автомобіля про, що Митницю було завчасно повідомлено та надано документи на підтвердження таких обставин.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Разом з тим, скаржником подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання йому можливості укласти угоду із адвокатом. На думку апеляційного суду, таке задоволенню не підлягає, оскільки з часу подання апеляційної скарги (08.06.2018) у останнього було достатньо часу звернутися за правовою допомогою до адвоката. Крім того, неприбуття в судове засідання учасника справи повідомленого відповідно до положень статті 286 КАС не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наведена позивачем причина (ремонт автомобіля) порушення терміну доставки  транспортного засобу не відноситься до аварії чи обставин непереборної сили і не може звільняти особу від відповідальності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.03.2018 державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Рава-Руська» Митниці (далі – м/п) ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил №1558/20900/18 (далі – Протокол) щодо ОСОБА_1 У ньому зафіксовано, що 06.03.2018 при перетині позивачем державного кордону з ОСОБА_4, в ході митного контролю було встановлено, що згідно з АСМО «Інспектор» та ЦБД ЄАІС ДМСУ громадянин ОСОБА_1 ввіз на митну територію України 28.08.2017 автомобіль «CITROEN PICASSO», реєстраційний номер JOUO27, кузов №3VF7UD9HRSBJ568877 (далі – Автомобіль), через м/п смугою руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами статті 95 МК (а.с.15-17).

Станом на 06.03.2018 інформація в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим Автомобіля відсутня.

Відтак, ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 МК строк доставки автомобіля більше ніж на 10 діб, чим порушено вимоги частини третьої статті 470 МК.

Протокол складався у присутності позивача та був йому виданий у день його складання. За даними Протоколу розгляд справи про порушення митних правил призначено на 27.03.2018 з 10/00 год до 11/00 год.

На підставі Протоколу, Митницею ОСОБА_2 в присутності позивача було прийнято Постанову, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн (а.с.5-7).

ОСОБА_1 з вказаною Постановою не погоджується. Зазначає, що про вимоги МК стосовно використання Автомобіля на митній території України не більше 10 днів йому було відомо. Про факт ввезення ним 28.08.2017 Автомобіля не заперечує. Проте внаслідок поломки транспортного засобу такий не міг бути вивезений з України, оскільки 29.08.2017 був доставлений на станцію технічного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім «Діамант» (далі – ТОВ), що підтверджується необхідними документами. Про вказані обставини Митниці було відомо, оскільки позивач в найкоротший термін надіслав митному органу повідомлення про те, що Автомобіль несправний та адресу його місцезнаходження (а.с.8-14).

Відповідно до частини третьої статті 470 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 95 МК встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За правилами частини другої статті 95 МК до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

У вищезазначених нормах МК законодавцем чітко передбачені строки на в'їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Згідно частини першої статті 192 МК якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці.

При цьому перевізник зобов’язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Отже дана норма чітко визначає умови звільнення осіб від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджуються відповідними документами.

В той же час, згідно «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 (зареєстровано Міністерстві юстиції України (далі – МЮУ) 25.11.2005 за №1428/11708; далі – Правила №1118; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) обставинами непереборної сили визнаються – смерть власника транспортного засобу (далі – ТЗ); стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.

«Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 (зареєстровано в МЮУ 02.10.2012 за №1669/21981; далі – Порядок №657; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до обставин непереборної сили віднесено – надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події. Аварія ж – це небезпечна подія техногенного характеру, у зв’язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Порядок №657 передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до пункту 7 розділу 5 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів» затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 №615 (зареєстровано, в МЮУ 17.12.2014 за №1609/26386; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) які регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів (далі – КТЗ), їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг, та поширюються на суб’єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Після виконання робіт виконавець повинен видати замовнику такі документи: рахунок-фактуру, наряд-замовлення, накладну, квитанцію тощо (окремо пов’язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного) та окремо пов’язані з виконанням ремонту); гарантійний талон (один примірник); додатки до експлуатаційної документації; довідку-рахунок на складові частини, придбані й установлені виконавцем на КТЗ; довідку про колір (основний колір) КТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту; приймально-здавальний акт виконавця, який має право на випробування систем живлення КТЗ з газобалонного обладнання і виконав ці випробування.

Необхідно зазначити, що відповідачем не спростовується той факт, що позивач подавав відповідні документи, які підтверджували, що ТЗ дійсно перебував на ремонті, однак останній не довів того, що поломка Автомобіля сталася внаслідок умов, що могли б стати підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Разом з тим, поломка ТЗ не могла завадити скаржнику вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого зобов'язання, зокрема, необхідності вивезення ТЗ за межі митної території України виключно власним ходом. Законодавець лише визначає обов'язок доставити транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення до закінчення строків, передбачених статтею 95 МК.

Отже докази, які підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили відсутні, а тому терміни перебування автомобіля на ремонті, в контексті статті 192 МК не підлягають виключенню зі встановленого частиною першою статті 95 МК строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту, оскільки його не переривають.

Таким чином, встановлено, що позивачем не надано суду жодних підтверджуючих документів обставин, що виключають адміністративну відповідальність, на момент складання Протоколу, а повідомлення про поломку Автомобіля не є обставиною, що звільняє від адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17 травня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_5

судді ОСОБА_6

ОСОБА_7