УХВАЛА

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3091/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Данко Л.С.) та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 (головуючий суддя Синчук М.М., судді Крупник Р.В., Козак І.Б.) у справі № 914/3091/16

за позовом Малого приватного підприємства "РАПІД"

до Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО"

про стягнення грошових коштів в розмірі 280 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 Публічне акціонерне товариство "ЕЛЕКТРО" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі № 914/3091/16.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 292 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

Касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" зазначеним вимогам не відповідає. В касаційній скарзі скаржник посилається, що з оскаржуваними судовими рішеннями не погоджується частково, оскільки вважає, що в ході судового розгляду господарськими судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, не правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено частково незаконні та необґрунтовані судові рішення. Однак, скаржник в касаційній скарзі в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України не зазначає, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустились, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових рішень. Саме лише посилання на те, що скаржник вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті в результаті неправильного застосування норм матеріального права, не є належним виконанням зазначено вище положення Господарського процесуального кодексу України, чинного на момент звернення з касаційною скаргою у цій справі.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) у вигляді повернення касаційної скарги без розгляду.

Керуючись статтями 234, 290, 292, 301 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" в особі Тернопільського управління Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРО" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 у справі №914/3091/16 повернути.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення № 214 від 24.05.2018 на суму 8 400,00 грн, іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Касаційну скаргу залишити в касаційному господарському суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.