Справа № 2-2628/11

Провадження № 2-ві/522/49/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2018 року про відвід судді Домусчі Л.В. по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України та Прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах держави до ОСОБА_1 про усунення недоліків у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно збудованого капітального паркану, за участі третіх осіб - Одеської міської ради, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державно адміністрації та Міністерство охорони здоров'я України,

В С Т А Н ОВ И В:

У провадженні Приморського районного суду знаходиться заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України та Прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах держави до ОСОБА_1 про усунення недоліків у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно збудованого капітального паркану, за участі третіх осіб - Одеської міської ради, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державно адміністрації та Міністерство охорони здоров'я України. Зазначена заява перебувала у провадженні судді Ільченко Н.А.

Згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. 21 травня 2018 року та була прийнята до розгляду.

До суду 02 липня 2018 року надійшла заява ОСОБА_1, згідно якої було заявлено судді відвід. Відвід обґрунтовувався тим, що передача справи до судді Домусчі Л.В. зроблена з порушенням вимог діючого законодавства, відповідно до якого суддя не може розглядати справу, коли він приймав участь у розгляді цього спору між тими ж сторонами з приводу законності користування спірною земельною ділянкою. Посилався на те, що 28 березня 2017 року суддя Домусчі Л.В. розглядала справу № 522/7368/16-ц за позовом ОСОБА_1 до санаторію з приводу законності землекористування санаторієм Чкалова земельною ділянкою по Французькому бульвару, 85, у м. Одесі та ухвалила рішення про відмову у задоволенні позову. За таких обставин, вважає, що головуючий є пов'язаною особою внаслідок розгляду спору про землекористування по справі № 2-2628/11 і не може бути неупередженою при наявності ухваленого нею раніше рішення з цього приводу 28 березня 2017 року при розгляді справи № 522/7368/16-ц.

У судовому засіданні представник Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерств охорони здоров'я України - Дергачев А.В. та представник прокуратури Приморського району м. Одеси - Місюрко Г.А. заперечували проти задоволення заяви, вважають її необґрунтованою.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ухвали від 02 липня 2018 року, суд, який розглядає справу, прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та зупинив провадження по справі до вирішення питання про відвід головуючому іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу заяви про відвід судді, розгляд заяви про відвід 03 липня 2018 року розподіллено на суддю Бондар В.Я.

Ознайомившись з заявою про відвід судді Домусчі Л.В., суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.2,3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження по справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається за допомогою автоматизованої системи документообігу суду ( п. 15.4 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК). Такому судді не може бути заявлений відвід.

Пунктами сьомим та восьмим статті 40 ЦПК визначено, що питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи ( ст. 37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя ( п.3 ст. 46 ЦПК).

За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).

Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду ( п.5 ст. 39 ЦПК).

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником ОСОБА_1 не зазначені та не доведені будь - які обставини, які викликають сумнів в об'єктивності, однобічності та неупередженості судді Домусчі Л.В. при вирішенні даної цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.35-40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01 липня 2018 року про відвід судді Домусчі Л.В. по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом Державного закладу «Спеціалізований клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України та Прокуратури Приморського району м. Одеси в інтересах держави до ОСОБА_1 про усунення недоліків у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно збудованого капітального паркану.

Повернути справу для продовження розгляду справи по суті.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бондар В.Я.

04.07.2018