УХВАЛА

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 523/9780/14-ц

провадження № 61-8195св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., СтрільчукаВ. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Панасенкова В. О., Парапана В. Ф., Драгомерецького М. М.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ОСОБА_4, який діяв в інтересах своєї недієздатної баби ОСОБА_5, звернувся з позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання недійсним договору дарування частки домоволодіння, скасування державної реєстрації та визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є онуком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій на праві власності належало 13/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16 грудня 1964 року.

З початку листопада 2013 року стан здоров'я баби погіршився. Відповідно до акта комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 12 лютого 2014 року № 64 ОСОБА_5 страждає на хронічний психічний розлад - сенільну деменцію, внаслідок чого не може розуміти значення своїх дій і керувати ними. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 5 червня 2014 року ОСОБА_5 визнано недієздатною та призначено його опікуном над недієздатною бабою.

Позивачу стало відомо, що 11 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та відповідачем укладено договір дарування 13/25 часток домоволодіння.

Посилаючись на те, що на момент укладення договору ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на підставі статті 225 ЦК України просив визнати недійсним договір дарування 13/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 11 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О. В., скасувати державну реєстрацію права власності на 13/25 часток домоволодіння за відповідачем та визнати за ОСОБА_5 право власності на 13/25 часток домоволодіння.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 3 червня 2015 року, ухваленим у складі судді Бабакова В. П., позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування 13/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 11 лютого 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О. В.

Визнано, що вказане рішення суду є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на 13/25 часток домоволодіння.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 13/25 частин домоволодіння.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до акта комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 12 лютого 2014 року та висновку судово-психіатричного експерта від 24 грудня 2014 року № 698 ОСОБА_5 страждає стійким психічним розладом та в момент укладення договору дарування від 11 лютого 2014 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2015 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2014 року, листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мозолєвої О. В. від 2 серпня 2014 року, копії договору дарування вбачається, що він укладений 1 грудня 2012 року; позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_5 саме на момент укладення оспорюваного правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

У травні 2016 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що акт комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 12 лютого 2014 року та висновок судово-психіатричного експерта від 24 грудня 2014 року № 698 є належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_5 страждала стійким психічним розладом та в момент укладення договору дарування від 11 лютого 2014 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. ОСОБА_5 перебувала на обліку у Психіатричній лікарні № 1 м. Одеси тривалий час, мала хронічний стійкий психічний розлад, тому її захворювання не є тимчасовим.

Додатково ОСОБА_4 повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_2 його баба ОСОБА_5 померла. Він являється єдиним її спадкоємцем та подав до Четвертої одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, за якою відкрито спадкову справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2016 року ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Відповідно до статті 389 ЦПК України право оскаржити у касаційному порядку судові рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування як законний представник ОСОБА_5 (як опікун недієздатної особи).

ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції, ОСОБА_5 померла, отже, встановлена рішенням суду опіка припинена.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу.

Проте ОСОБА_4 до касаційної скарги не надано беззаперечних доказів того, що рішення апеляційного суду впливає на його права чи обов'язки. Зокрема, заявником додано документи, з яких вбачається, що ОСОБА_5 є його бабою, проте беззаперечних доказів набуття права спадкування після ОСОБА_5 він не надав. Витяг про реєстрацію 9 березня 2016 року у спадковому реєстрі спадкової справи вказані обставини не доводить.

Оскільки ОСОБА_4 не надано доказів, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Ухвала про закриття касаційного провадження не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для закриття касаційного провадження.

Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_5, до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання недійсним договору дарування частки домоволодіння, скасування державної реєстрації та визнання права власності.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук