КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

Справа № 687/1557/17

Провадження № 22-ц/792/828/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Задвірний В.І.,

з участю позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Чемеровецької селищної ради про встановлення факту родинних відносин, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області в складі судді Борсук В.О. від 20 березня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В грудні 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з цим позовом до відповідачів, посилався на те, що він народився і проживає в АДРЕСА_2. Його батьками є відповідачка ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. У свідоцтві про народження позивача у графі - «батько» відсутні відомості, оскільки батьки перебували у фактичних шлюбних відносинах, не зареєструвавши офіційно шлюб. Вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Позивач працював разом з батьком у колгоспі, всі в колективі знали їх як батька та сина.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 На час смерті батька в ньому були зареєстровані та проживали позивач, його дружина ОСОБА_8, неповнолітня дочка позивача ОСОБА_9, неповнолітній син позивача ОСОБА_17, а також мати позивача, відповідачка ОСОБА_5

Станом на 15.04.1991 року згадане будинковолодіння належало до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_7, а усе майно колгоспного двору належало останньому та іншим повнолітнім та неповнолітнім членам двору на праві сумісної власності, в рівних частках, по 1/6 частині кожному.

Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 на весь спадковий житловий будинок з надвірними спорудами. 19.05.2003 року Чемеровецьким БТІ зареєстровано її право власності на нього, чим позбавлено позивача та членів його сім'ї на частку у майні колишнього колгоспного двору.

03.09.2015 року ОСОБА_5 уклала договір дарування, яким подарувала спірний житловий будинок з надвірними спорудами своїй дочці, відповідачці ОСОБА_6

Відсутність документів на підтвердження батьківства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_4 унеможливлює реалізацію ним спадкових прав, тому позивач просив встановити батьківство ОСОБА_7 щодо нього, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, визнати договір дарування нерухомого майна недійсним з підстав порушення закону при його укладенні (ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України) та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачами.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року позов задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель смт. Чемерівці Чемеровецького району, Хмельницької області є рідним сином ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а останній його рідним батьком.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_3 серії НОМЕР_4 що видане ІНФОРМАЦІЯ_5 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори ОСОБА_11, відповідачці ОСОБА_5, 1931 року народження, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Скасовано реєстрацію права власності на нерухоме майно, домоволодіння по АДРЕСА_2 від 19.05.2003 року, проведену Чемеровецьким районним бюро технічної інвентаризації на власника ОСОБА_5, 1931 року народження, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, реєстраційний номер 1104354, номер запису 5-803 в книзі номер 5.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 серії НАР № 139853р.849, вчинений ОСОБА_5, 1931 року народження, жителькою смт. Чемерівці Хмельницької області на користь ОСОБА_6, жительки АДРЕСА_1, що посвідчений 03.09.2015 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л.М.

Скасовано державну реєстрацію права власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 Хмельницької області за ОСОБА_6, жителькою АДРЕСА_1, проведену 03.09.2015 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л.М., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 713548268252, витяг серії ЕЕН №750323, індексний номер витягу 43251842.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні цього суду. Вважає недоведеним факт батьківства ОСОБА_7 щодо позивача, довідка Чемеровецької селищної ради та показання свідків не є допустимими доказами на підтвердження цієї обставини. Суд не взяв до уваги пояснень апелянта як матері позивача та свідків, які заперечували факт батьківства ОСОБА_7 стосовно позивача.

Суд помилково виходив з того, що будинковолодіння по АДРЕСА_2 відносилося до суспільної групи колгоспний двір. Не враховано, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 25.11.1967 року спірне будинковолодіння належало ОСОБА_7 на праві особистої власності, а отже, не відносилось до колгоспного двору. Позивачем не доведено, що він постійно (безперервно) працював в колгоспі, був членом колективного господарства, і прийняв спадщину. Суперечливими є висновки суду щодо недійсності договору дарування як удаваного та фіктивного.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в смт.Чемерівці.

За даними свідоцтва про народження від 17.12.1963 року НОМЕР_3 його матір'ю є ОСОБА_5 (відповідач у справі), відомості про батька відсутні.

Інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_5 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутня.

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у фактичних шлюбних відносинах і проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у житловому будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2. ОСОБА_4 з дитинства також постійно проживає в цьому ж житловому будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно.

На час смерті ОСОБА_7 в у житловому будинку по АДРЕСА_2 були зареєстровані та постійно проживали позивач, його дружина ОСОБА_8, неповнолітня дочка позивача ОСОБА_9, неповнолітній син позивача ОСОБА_17, а також мати позивача, відповідачка ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 отримала в державного нотаріуса Чемеровецької державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1, згідно якого вона на підставі статті 531 ЦК України 1963 року (як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлого не менше одного року до його смерті) є спадкоємцем майна ОСОБА_7 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_2, що належав померлому ОСОБА_7 на підставі дублікату свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 06.11.2002 року, зареєстрованого у Чемеровецькому БТІ за № 5-803.

19.05.2003 року Чемеровецьким БТІ зареєстровано право власності ОСОБА_5 на вказане майно.

03.09.2015 року ОСОБА_5 уклала договір дарування, яким подарувала спірний житловий будинок з надвірними спорудами своїй дочці, відповідачці ОСОБА_6, яка зареєструвала своє право власності на це майно.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту визнання за життя спадкодавцем ОСОБА_4 своїм сином, що є підставою для встановлення його батьківства щодо позивача. ОСОБА_5 не мала права на спадкування всього будинку по АДРЕСА_2, оскільки це будинковолодіння відносилося до суспільної групи колгоспний двір, а позивач має право на спадкування частки спадкодавця у майні колгоспного двору. Договір дарування будинку є недійсним, оскільки суперечить закону, водночас є удаваним та фіктивним.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для встановлення батьківства ОСОБА_7 щодо позивача є безпідставними.

Так, за змістом ст. 53 КЗпШС походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з роз'ясненнями пункту 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в

разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх

з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та

сім'ю України.

Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Суд першої інстанції у відповідності до ст. 89 ЦПК України належно оцінив допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 за життя визнавав позивача своїм сином, що є підставою для встановлення батьківства.

Так, за даними домової книги ОСОБА_4 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_5, постійно проживав разом з батьками та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_2

За даними погосподарських книг за 1967-1985 роки ОСОБА_4 зазначений як син ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які спільно проживали та вели спільне господарство і вказані як чоловік та дружина.

Суд обґрунтовано взяв до уваги показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_8 про те, що за життя ОСОБА_7 визнавав своїм сином ОСОБА_4, оскільки вони цілком узгоджуються з наведеними письмовими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність кровного споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не мають істотного значення і не спростовують висновків суду, оскільки за змістом ч.3 ст. 53 КЗпШС, що врегульовує спірні правовідносини, при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства, а не біологічне батьківство особи.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги про те, що будинковолодіння по АДРЕСА_2 не відносилося до колгоспного двору, а було особистою власністю ОСОБА_7, апеляційний суд приймає до уваги таке.

З матеріалів інвентарної справи № 13237 щодо житлового будинку в АДРЕСА_2 апеляційним судом встановлено, що вказаний будинок (колишня адреса АДРЕСА_2), збудований ОСОБА_7 на земельній ділянці, відведеній на підставі рішення колгоспу ім. Жданова, смт. Чемерівці, № 2 від 20.11.1959 року.

18 травня 1967 року складено акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_7 по АДРЕСА_2

Рішенням виконкому Чемеровецької селищної ради № 15 від 26.07.1967 року затверджено вказаний акт приймання в експлуатацію і визнано право особистої власності за ОСОБА_7 на житловий будинок і інші надвірні будівлі по АДРЕСА_2. Рішення містить відмітку про видачу свідоцтва про право особистої власності на будинок від 25.11.1967 року № 5-803.

Рішенням виконкому Чемеровецької селищної ради від 29.10.2002 року № 165 свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок від 25.11.1967 року на ім'я ОСОБА_7, яке загублене, визнане недійсним, вирішено видати дублікат свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на гр. ОСОБА_7 Цим же рішенням фактично змінено адресу будинку з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2

За даними погосподарських книг за 1967-1985 роки згадане будинковолодіння належало до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_7 (в погосподарській книзі за 1974-1976 роки запис про голову двору ОСОБА_7 виправлено, вказано головою двору ОСОБА_15, 1910 р.н., матір ОСОБА_5.) Водночас погосподарські книги підтверджують, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 були колгоспниками та працювали в колгоспі ім.Жданова. Трудова книжка колгоспника на ім'я ОСОБА_4 підтверджує факт його членства в колгоспі «Україна» та багаторічну працю в ньому на різних посадах, в тому числі й станом на 15.04.1991 року.

Наведені обставини в сукупності з фактом зведення спірного будинку ОСОБА_7 на земельній ділянці, відведеній рішенням колгоспу ім. Жданова № 2 від 20.11.1959 року, цілком підтверджують належність цього домоволодіння до суспільної групи колгоспний двір.

Факт видачі 25.11.1967 року свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння на ім'я ОСОБА_7 не спростовує належність цього домоволодіння до суспільної групи колгоспний двір, як і факт набуття права на частку в майні колгоспного двору іншими його членами.

Так, відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

За ч.2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення цього існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За даними облікової картки, довідки Чемеровецької селищної ради № 2176 від 25.078.2017 року, домової книги на 15 квітня 1991 року у вказаному колгоспному дворі був зареєстрований і постійно проживав, зокрема, ОСОБА_4 а отже, був членом цього колгоспного двору і не втратив права на частку в його майні.

Отже, виходячи з наведеного, до кола спадкового майна ОСОБА_7 входить не весь житловий будинок з надвірними будівлями, а лише його частка як члена колгоспного двору у ньому.

На час смерті ОСОБА_7 стаття 563 ЦК УРСР 1963 року, що регулювала спадкування майна колгоспного двору, була виключена.

А отже, спадкування частки спадкодавця в майні колгоспного двору регулювалося загальними нормами розділу YII ЦК УРСР 1963 року.

Так, відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина належить спадкоємцю з дня її відкриття (ст. 548 ЦК УРСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР ).

Факт постійного проживання позивача на час відкриття спадщини у спірному будинку по АДРЕСА_2 в смт. Чемерівці засвідчує прийняття ним спадщини після смерті батька шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність цієї обставини.

Отже, правильним є висновок суду про те, що позивач має право на спадкування частки спадкодавця в майні колгоспного двору як спадкоємець першої черги за законом. В свою чергу ОСОБА_5, оформивши спадщину на весь будинок по АДРЕСА_2 в смт. Чемерівці, порушила право позивача як члена колгоспного двору і водночас як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_7

Відтак суд обґрунтовано на підставі ст.1301 ЦК України визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом та скасував реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_5

Як наслідок, підлягав визнанню недійсним договір дарування житлового будинку, вчинений ОСОБА_5 03.09.2015 року на користь доньки ОСОБА_6, як такий, що суперечить закону, відповідно до ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.1 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції на те, що оспорюваний договір дарування є фіктивним та удаваним, дійсно є суперечливим і не ґрунтується на обставинах справи. Разом з тим, це не вплинуло на правильність висновку про наявність підстав для визнання угоди недійсною як такої, що суперечить закону - ч.1 ст.317, ч.1 ст. 319 ЦК України, за якими лише законний власник майна має право ним розпорядитися.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судове рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 03 липня 2018 року.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: Борсук В.О. Провадження № 22-ц/792/828/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 39