ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3248/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко"

на рішення Господарського суду Одеської області (головуючий - Г.Є. Смєлянець, судді: О.Ю. Оборотова, Т.Г. Д'яченко) від 13.12.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий - Т.А. Величко, судді: В.В. Бєляновський, Л.В. Поліщук) від 20.03.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко"

та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк Вікторії Костянтинівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Малого приватного підприємства "Віртус"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національного банку України

про зобов'язання вчинити певні дії.

Учасники справи:

представник позивача - Сорокін К.О.,

представник відповідача 1- не з'явився,

представник відповідача 2- не з'явився,

представник третьої особи - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 28.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (далі - Позивач) подало позовну заяву про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05.10.2016, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк Вікторією Костянтинівною (далі - Відповідач 2), згідно з яким проведено державну реєстрацію за новим власником - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Порто-Франко" (далі - Відповідач 1) права власності на комплекс нежитлових приміщень № 502 (першого поверху) і підвалу (літ. А.) загальною площею 606, 5 кв. м, що розташовані в місті Одеса, вул. Канатна, буд. 29; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності про реєстрацію за Відповідачем 1 права власності на вказане нерухоме майно.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідачем 1, як іпотекодержателем нерухомого майна, яке було передано Позивачем в іпотеку згідно з договором іпотеки від 11.03.2013 (далі - Іпотечний договір) з метою забезпечення зобов'язання Малого приватного підприємства "Віртус" (далі - Третя особа) за укладеним з Відповідачем 2 кредитним договором № 180/1-13 від 11.03.2013 (далі - Кредитний договір), було порушено законодавчу процедуру задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (яким є визначене нерухоме майно), оскільки Відповідач 1 не вчинив належних дій, щоб Позивач міг сплатити заборгованість за Кредитним договором, Позивач не отримував від Відповідача 1 письмової вимоги про усунення порушень Кредитного договору, що є обов'язковою передумовою для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а Позивачем з Відповідачем 1 окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не укладалось, у зв'язку із чим прийняття Відповідачем 2 оскаржуваного рішення та вчинення відповідних дій відбулось всупереч норм законодавства.

3. 25.04.2017 Позивач подав заяву про уточнення підстав позову, в якій вказав, що за умовами Іпотечного договору що містить відсилочну умову до норми статті 37 Закону України "Про іпотеку", передумовою набуття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність є проведення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, а тому серед переліку документів для вчинення реєстраційної дії щодо переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, окрім іншого має бути оцінка вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності, а подання пакету документів не в повному обсязі, передбаченому законодавством, є підставою для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію, а по закінченні строку на усунення відповідних обставин та недоліків - для відмови у державній реєстрацій прав та їх обтяжень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. 13.12.2017 Господарський суд Одеської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018) позов задовольнити: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2016 17:31:49, прийняте Відповідачем 2, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс нежитлових приміщень № 502 (першого поверху) і підвалу (літ. А.) загальною площею 606, 5 кв. м, що розташовані в місті Одеса, вул. Канатна, буд. 29 на нового власника - Відповідача 1; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 16755431, дата та час державної реєстрації: 05.10.2016 17:17:59, державний реєстратор - Відповідач 2 про реєстрацію за Відповідачем 1 права власності на комплекс нежитлових приміщень № 502 (першого поверху) і підвалу (літ. А.) загальною площею 606, 5 кв. м, що розташовані в місті Одеса, вул. Канатна, буд. 29. Рішення судів мотивовані прийняттям Відповідачем 2 оскаржуваного рішення з порушенням вимог закону та за відсутності всіх передбачених законом документів, необхідних для відповідної реєстрації, оскільки Відповідачем 2 на порушення вимог частини 3 статті 33 та частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" підставою реєстрації за Відповідачем 1 нежитлових приміщень зазначено іпотечний договір, а не відповідне іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, умова про яке міститься в пункті 6.1, 6.2 Іпотечного договору, а матеріали справи свідчать, що матеріали реєстраційної справи, на підстави яких Відповідачем 2 прийняте оскаржуване рішення, окрім заяв та копій платіжних документів про сплату адміністративного збору, не містять інших документів, які не були включені до реєстраційної справи державним реєстратором, через що неможливо встановити наявність у нотаріуса саме тих документів, на які він посилається, як на підставу вчинення реєстраційної дії. Судами прийняті до уваги доводи Позивача про наявність у нотаріуса під час прийняття оскаржуваного рішення комплекту документів 2015 року, у яких Відповідачем 1 не було додано до заяви про проведення державної реєстрації права власності надісланої ним письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору боржнику - Третій особі та документу, що підтверджує завершення 30-тиденого строку з моменту отримання Третьою особою письмової вимоги. Суд вказав, що додана до заяви письмова вимога на адресу іпотекодавця - Позивача на порушення пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на 05.10.2016, була надіслана нотаріусом, а не банком - Відповідачем 1, а станом на дату державної реєстрації пройшло більше року з дати надіслання цієї письмової вимоги. Суди також дійшли висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 16755431 про реєстрацію за Відповідачем 1 права власності на нерухоме майно, щодо якого прийняте оскаржуване рішення, з огляду на похідний характер такої вимоги від вимоги про скасування оскаржуваного рішення Відповідача 2 та з огляду на задоволення цієї вимоги. Суд відхилив вимоги Відповідача 1 про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) з огляду на чинність оскаржуваного рішення Відповідача 2 та з огляду на несвоєчасне внесення відомостей в Державний реєстр на підставі рішення адміністративного суду, яким визнано протиправним та скасований наказ Міністерства юстиції України про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2016 № 31732525, прийняте Відповідачем 2, та про скасування внесеного запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16755431, який внесений на підставі цього рішення. Клопотання Відповідача 2 про витребування доказів господарським судом від ДП "Національні інформаційні системи" відхилено, оскільки між вказаними особами наявні договірні правовідносини, а Відповідач 2 не довів неможливість самостійного отримання витребовуваних документів. Крім цього суд першої інстанції відхилив клопотання Відповідача 2 про призначення у справі комп'ютерно-технічної експертизи щодо визнання цілісності документів в електронному вигляді, оскільки Відповідач 2 просить дослідити документи, які наявні в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, питання, що поставлені на вирішення перед експертом не потребують вирішення у даному господарському спорі, а необґрунтоване клопотання матиме наслідком затягування судового процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 06.04.2018 Відповідач 1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Вирішуючи спір, суди не з'ясували порядок формування реєстраційної справи у паперовому та в електронному вигляді, не визначилися із нормами матеріального права, що визначають обсяг і перелік документів для формування обох справ, внаслідок чого суди дійшли помилкових висновків про те, що паперова справа формується із тих самих документів, що і електронна справа, тоді як до складу паперової реєстраційної справи не включаються копії документів, які пред'являються для державної реєстрації прав та підлягають поверненню заявнику (іпотечний договір, вимоги, документи, видані відділенням поштового зв'язку).

7. Внаслідок неможливості роздрукувати документи в електронному вигляді суди підмінили технічну помилку невиконанням державним реєстратором обов'язку щодо формування реєстраційної справи.

8. ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України як відповідальна особа за збереження інформації, внесеної до державного реєстру прав, ухилялась від надання правдивої інформації на запит нотаріуса та її звернення про надання технічної підтримки, а тому суд безпідставно відхилив клопотання про витребування вказаної інформації про історію операцій з електронними копіями документів.

9. Для з'ясування обставин, чи виготовляла державний реєстратор електронні копії документів шляхом їх сканування та розміщення в Державному реєстрі прав, чи розміщувала та чи були вони у подальшому пошкоджені або таких обставин не мало місце, потрібні спеціальні знання, тоді як суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні клопотання Відповідача 2 призначити судову комп'ютерно-технічну експертизу.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Доводи у відзиві на касаційну скаргу ідентичні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій.

Позиція Верховного Суду

11. Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" (далі -Закон) передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з частиною 2 цієї статті Закону рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

12. Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення Відповідача 2), які визначають загальні засади державної реєстрації прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений порядок проведення державної реєстрації прав, відповідно до частини 2 якої перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Умови, порядок проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а також перелік документів, на підставі яких здійснюється ця реєстрація, визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженипостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (положення якого діяли під час прийняття оскаржуваного рішення, далі - Порядок).

Через надання документів за переліком, визначеним законодавством, який є необхідним та достатнім для вчинення реєстрації речового права на нерухоме майно, забезпечується підставність виникнення у особи речового права на відповідне майно, а також забезпечується законність дій державного реєстратора з проведення державної реєстрації цього речового права.

Згідно з пунктом 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

З поданих оригіналів або копій (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку) документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв (пункт 10 Порядку).

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями (пункт 12 Порядку).

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (пункт 18 Порядку).

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав (пункт 19 Порядку).

За результатом розгляду заяви уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації, а також за бажанням заявника надає інформацію з Державного реєстру прав чи рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі. На поданій заяві, що долучалася до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником в довільній формі зазначаються відомості про отримання документів у повному обсязі та проставляється власний підпис (пункт 24 Порядку).

Документи та/або відомості, сформовані державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час розгляду заяви, а також електронні копії оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, виготовлені шляхом сканування та долучені до відповідної заяви, зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі (пункт 25 Порядку).

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу) (пункт 61 Порядку).

Отже для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього за загальним правилом необхідним є вчинення дій з боку іпотекодержателя (якщо договором не передбачено іншого порядку), зокрема у шляхом звернення до державного реєстратора та надання йому передбаченого законодавством переліку документів, необхідних та достатніх для вчинення відповідної реєстраційної дії.

Проведення реєстрації права власності на підставі договору іпотеки за відсутності будь-якого із наведених та передбачених законодавством документів та за недоведеності виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору виключає законність рішення з реєстрації права власності.

13. У цій справі суди зробили висновок про незаконність оскаржуваного рішення Відповідача 2 з державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Відповідачем 1 з підстав недоведеності надання Відповідачем 1 Відповідачу 2 всіх передбачених законом документів для проведення держаної реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема на підтвердження завершення 30-тиденого строку з моменту отримання Третьою особою письмової вимоги про усунення порушень Кредитного договору, сплив якого надає Відповідачу 1 право звернути стягнення на предмет іпотеки (стаття 35 Закону), оскільки матеріали паперової реєстраційної справи не містять такої вимоги та документу, що підтверджує завершення 30-тиденого строку з моменту отримання Третьою особою письмової вимоги, і ці документи не були включені до реєстраційної справи державним реєстратором. При цьому судами зазначено про неможливість роздрукувати копії вказаних документів у сканованому вигляді, з яких формувались матеріали реєстраційної справи в електронному вигляді, та які містяться в Єдиному державному реєстрі речових прав, а тому суди вказали на неможливість встановити наявність у Відповідача 2 саме тих документів, на які він посилається, як на підставу вчинення ним реєстраційної дії.

Аналіз наведених приписів Порядку та норм статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (якими також врегульовані питання щодо формування реєстраційної справи у паперовій та електронній формі) дає підстави для висновку, що з метою проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно формується реєстраційна справа у паперовій та електронній формі, яка включає документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав, а також інші документи, отримані та сформовані під час проведення державної реєстрації. При цьому, документи, надання яких є обов'язковим згідно з наведеними нормами законодавства для вчинення відповідної реєстраційної дії, та які подані у паперовій формі, дублюються у реєстраційній справі в електронній формі - виготовляються їх копії шляхом сканування, та долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв (пункт 10 Порядку). Однак оригінали цих документів у паперовій формі невідкладно повертаються за результатом розгляду заяви уповноваженою особою суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріусом або його помічником (пункт 24 Порядку).

Отже спростовується висновок судів, що відсутність у матеріалах паперової реєстраційної справи документів, на підставі яких вчинена оскаржувана реєстраційна дія (прийняте оскаржуване рішення), свідчить про неподання Відповідачем 1 оригіналів відповідних документів.

Перевірка переліку та змісту наданих для вчинення реєстраційної дії документів може бути здійснена шляхом роздрукування їх сканованих копій з Державного реєстру прав, що долучені до відповідної заяви та зберігаються в електронній формі у цьому Реєстрі (пункт 25).

Неможливість роздрукувати з Державного реєстру прав скановані копії документів, що подавались для вчинення реєстраційної дії, перевірити їх цілісність та незмінність за технічних причин не може свідчити про відсутність сканованих копій цих документів та саме по собі не може бути підставою для висновку щодо неподання заявником передбачених законодавством документів для прийняття рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" технічний адміністратор Державного реєстру прав (далі - технічний адміністратор) - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.

Отже відповідальність за технічні питання, пов'язані з користуванням програмним забезпеченням Державного реєстру прав, захистом та збереженням інформації у цьому реєстрі, втручанням у реєстр, відповідає не особа, що проводить державну реєстрацію прав (уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус), а технічний адміністратор Державного реєстру прав.

Відтак, у разі виникнення технічних питань, пов'язаних з користуванням програмним забезпеченням Державного реєстру прав, отриманням інформації з цього реєстру (визначенням - перевіркою переліку документів, що подавались для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, роздрукуванням сканованих копій відповідних документів) вирішення цих питань переходить із правового поля у суто технічну сферу, для чого необхідні спеціальні знання, а розв'язання цих питань здійснюється у передбачений процесуальним законодавством спосіб - шляхом призначення судової експертизи.

Частиною 1 статті 41 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 - на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду) передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 1 частини 1 статті 99 ГПК України визначена одна із обов'язкових умов, за яких суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу - якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи видно, що Відповідач 2 звертався до місцевого господарського суду з клопотаннями про витребування доказів від ДП "Національні інформаційні системи" та про призначення експертизи у питаннях, з'ясування яких у цій справі виявилось для судів неможливим.

Дійшовши вказаного висновку, Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункти 6-9) в тій частині, у якій скаржник стверджує, що судами передчасно, за відсутності доказів у справі встановлені обставини ненадання Відповідачем 1 документів для прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно та прийняття Відповідачем 2 оскаржуваного рішення за відсутності цих документів.

На підставі викладеного Суд зазначає, що висновок судів щодо відсутності у переліку поданої Відповідачем 1 заяви документів, що подаються для прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, є передчасним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналіз наведених норм права в сукупності із нормами Господарського процесуального кодексу України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині збирання та прийняття до розгляду нових доказів, здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду можливостей для встановлення обставин прийняття Відповідачем 2 оскаржуваного рішення за наявності або відсутності документів, що подаються для прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

14. Суд також не погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Відповідач 2 порушив частину 3 статті 33 та частину 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", пославшись як на підставу для реєстрації за Відповідачем 1 нежитлових приміщень на іпотечний договір, а не на відповідне іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, умова про яке міститься в пункті 6.1, 6.2 Іпотечного договору, є з огляду на таке.

Частиною 3 статті 33 Закону передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, оскільки за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, Суд дійшов висновку, що посилання Відповідача 2 на Іпотечний договір, який містить у собі відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, як на підставу вчинення оспорюваної реєстраційної дії та підставу прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію за Відповідачем 1 права власності на нерухоме майно не є порушенням наведених норм Закону та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення Відповідача 2.

15. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 2 частини 3 статті 310 ГПК України оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 916/3248/16 скасувати. Справу № 916/3248/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак