Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

місто Київ

справа № 756/2854/16-ц

провадження № 61-399ск17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року у складі судді Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовувався тим, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 24 257, 42 дол. США. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Банк виконав умови кредитного договору, надав позичальнику кредит, натомість позичальник свого обов'язку щодо повернення коштів належним чином не виконував, не сплачував заборгованість. Поручитель також свого обов'язку щодо повернення заборгованості позичальника не виконував. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року з відповідачів стягнуто кредитну заборгованість, разом з тим рішення суду в повній мірі не виконано, у зв'язку із чим нарахування штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, продовжується та підлягає сплаті.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишено без задоволення у зв'язку із пропуском позовної давності.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 05 жовтня 2017 року подало на нього апеляційну скаргу, яка ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року залишена без руху, в частині встановлення пропуску строку на апеляційне оскарження скаржнику надано тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Залишаючи апеляційну скаргу банку без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, враховуючи дату ухвалення судом рішення, дату подання апеляційної скарги, присутність представника позивача у судовому засіданні під час проголошення рішення та відсутність перешкод для звернення за отриманням своєчасно копії судового рішення, зазначені у апеляційній скарзі підстави пропуску строків на апеляційне оскарження визнано такими, що є неповажними.

На виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху заявником, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», подано заяву, в якій зазначено, що з незалежних від позивача причин, а саме: через відсутність повного тексту рішення суду, унеможливилось своєчасне підготування та подання апеляційної скарги на нього. Також зазначено, що суд першої інстанції неправомірно не направив банку повний текст рішення.

Апеляційний суд визнав зазначені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення неповажними та ухвалою від 16 листопада 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 297 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), внаслідок чого суд порушив право ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на судовий захист. Суд першої інстанції всупереч статті 222 ЦПК України 2004 року не направив повний текст рішення на адресу банку.

ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що ігнорування позивачем чинного законодавства, не бажання його звертатися до суду у встановлені законом строки для отримання рішення суду, не можуть визнаватися судом поважними та непереборними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження. Позивач не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не скористався своїм правом для отримання рішення суду шляхом подання заяви, а тому ОСОБА_4 просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Цивільну справу передано до Верховного Суду 21 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційним судом встановлено, що повноважний представник банку був присутній під час проголошення рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року та негайно отримав вступну та резолютивну частини рішення суду, про що складено власноручну розписку в приміщенні суду 29 вересня 2016 року. Позивач, його представники із заявою про видачу повного тексту рішення до суду не зверталися, заяву про ознайомлення з повним текстом рішення не подавали.

За приписами частин другої та третьої статті 222 ЦПК України 2004 року копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Таким чином правила статті 222 ЦПК України 2004 року не застосовується в разі, якщо особа, яка брала участь у справі, була присутня в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення.

У такій правовій ситуації до застосування підлягають правила частини першої статті 218 цього Кодексу, згідно з якою рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Таким чином, враховуючи те, що представник банку був присутнім під час проголошення рішення суду, у той же день невідкладно отримав копію вступної та резолютивної частини рішення, то в силу приписів статті 218, частин другої та третьої статті 222 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції не був зобов'язаний направляти позивачу копію повного тексту рішення. Як зазначено, Із заявою про отримання копії повного тексту рішення суду або ознайомлення з ним представник банку до суду не звертався.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина друга статті 11 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В оцінці правової поведінки представника заявника суд враховує усі обставини справи, зокрема, факт його обізнаності про правовий результат розгляду справи за його позовом в силу присутності у судовому засіданні під час проголошення судом постановленого у справі рішення, тривале незвернення до суду із заявою про ознайомлення зі справою та повним текстом рішення суду, тривалість проміжку часу, що існує між постановленням судом рішення та зверненням заявником з апеляційною скаргою на це рішення.

Враховуючи те, що представник банку був присутнім при проголошенні рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року, отримав рішення у день його ухвалення, а апеляційну скаргу ним подано лише 05 жовтня 2017 року, тобто із пропуском п'ятиденного строку, встановленого частиною першої статті 294 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність поважних причин пропуску ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» строку апеляційного провадження та наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху.

За змістом частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконало об'єктивні та правомірні вимоги, викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року, не навело поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року.

Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу очевидно необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик