Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 684/518/16-ц

провадження № 61-21877св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»,

представник Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України - Сорока Андрій Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року у складі судді Галиш І. Б. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі - ПрАТ «СК «Нова») про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2016 року близько 9 год. 55 хв. на автодорозі Стрий-Кіровоград-Знам'янка водій автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_7 порушив Правил дорожнього руху, не врахувавши дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням. Від отриманих травм ОСОБА_7 помер. Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України закрито.

Вказаний автомобіль Ford Transit належав Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України.

Йому завдано матеріального збитку у розмірі 331 786,48 грн, що підтверджується експертним дослідженням, проведеним дочірнім підприємством «Експерт-сервіс» у м. Хмельницькому товариства з обмеженою відповідальністю «Український Експертний центр «Експрес-сервіс АВТО» від 12 лютого 2016 року, за проведення якого ним сплачено 1 200 грн.

Вказував, що відповідальність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Нова».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з солідарно з відповідачів на свою користь 331 786,48 грн та 1 200 грн за послуги експертного дослідження автомобіля.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Нова» на користь ОСОБА_4 51 200 грн, а також 420 грн понесених судових витрат.

Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_4 91 257,69 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Нова» на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

Стягнуто із Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на користь держави судовий збір у сумі 912,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди 05 лютого 2016 року, винним в якій був ОСОБА_7 - водій автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_2, що належить Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, було пошкоджено автомобіль MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 Врахувавши різницю вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди та після, а саме 141 257,69 грн (331 786,48 грн - 190 528,79 грн), суд дійшов висновку, що ПрАТ «СК «Нова» повинно відшкодувати суму у межах ліміту за полісом обов'язкового страхування, а решта підлягає стягненню з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, як власника автомобіля Ford Transit.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил Українивідхилено. Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи та ухвалив законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

Апеляційний суд вважав безпідставними доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів належності йому автомобіля MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, оскільки такі твердження спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржують.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав для дослідження суду докази, які б підтверджували, що автомобіль MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, належав йому на праві власності, а суди безпідставно відмовилися витребувати такі докази у нього.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Згідно з нормою частини першої статті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди 05 лютого 2016 року, винним в якій був ОСОБА_7 - водій автомобіля Ford Transit, номерний знак НОМЕР_2, що належить Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, було пошкоджено автомобіль MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, врахувавши, що ремонт належного позивачу автомобіля є економічно необґрунтованим, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів різниці вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди та після. При цьому, суд правильно визначив, що ПрАТ «СК «Нова» повинно відшкодувати суму в межах ліміту за полісом обов'язкового страхування, а решта підлягає стягненню з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, як власника автомобіля Ford Transit.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав для дослідження суду докази, які б підтверджували, що автомобіль MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, належав йому на праві власності є безпідставними та спростовують дійсними обставинами справи.

Апеляційний суд обґрунтовано відхилив аналогічні доводи апеляційної скарги, оскільки такі твердження спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд вірно вказав, що в матеріалах справи наявна ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 169) та повідомлення з регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 06 лютого 2017 року (а. с. 177), з яких вбачається, що автомобіль MAN 18.264, номерний знак НОМЕР_1, станом на 05 лютого 2016 року належав ОСОБА_4 на праві власності.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанції касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил Українизалишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк