Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/8787/15-ц

провадження № 61-16071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Жук М. І., від 22 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Острянського В. І., Бобрової І. О., Шитченко Н. В., від 24 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем як іпотекодержателем права власності на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2011 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит у розмірі 175 000, 00 грн з розрахунку 22% річних за користування кредитом на строк до 18 травня 2016 року. Того ж дня було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить останній на праві власності. 26 червня 2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким ВАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі і за договором, що був укладений із відповідачем. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору виникла кредитна заборгованість, яка станом на 31 липня 2015 року становила 140 263, 74 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належно повідомлений представник позивача повторно не прибув у судове засідання, не подав заяву про розгляд справи у його відсутність, а тому суд залишив позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено порушень норм процесуального права. Висновок суду першої інстанції про те, що належно повідомлений представник позивача повторно не прибув в судове засідання, не подав заяву про розгляд справи у його відсутність підтверджується матеріалами справи, яким місцевий суд дав правильну оцінку.

У березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подано касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2016 року.

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2016 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій, у порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не врахували, що позивач має право на розгляд справи без будь-яких ускладнень продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

02 червня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

11 липня 2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказано на її необґрунтованість та безпідставність.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду та розподілено судді-доповідачу.

11 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем як іпотекодержателем права власності на квартиру призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування положень пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, так як частиною третьою статті 169 ЦПК України, 2004 року, передбачено право суду залишити позовну заяву без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду на 30 листопада 2015 року.

Сторони були завчасно повідомлені про час і місце слухання справ, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 56-59).

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 30 листопада 2015 року, з урахуванням заяви відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 22 грудня 2015 року.

Про відкладення розгляду справи на 22 грудня 2015 року на адресу ПАТ «Дельта Банк» було складено лист Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2015 року (а.с. 63). Відомостей про його отримання ПАТ «Дельта Банк» матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять розписку від 30 листопада 2015 року про повідомлення про час і місце слухання справи 22 грудня 2015 року, яка підписана ОСОБА_4, однак у матеріалах справи (на час розгляду справи у суді першої інстанції) відсутня довіреність або інший документ, що посвідчував повноваження останнього представляти інтереси ПАТ «Дельта Банк» у суді. Довіреність на ім'я ОСОБА_4 була долучена до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду (а.с. 100) і ця довіреність видана 20 лютого 2016 року, тобто після ухвалення місцевим судом оскарженої ухвали.

У разі повторної неявки у судове засідання позивача, повідомленого належним чином, незалежно від причин неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду (частина третя статті 169 ЦПК України, 2004 року).

Застосувати положення пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, з урахуванням частини третьої статті 169 ЦПК України, 2004 року, і залишити позовну заяву без розгляду суд має право за наявності трьох умов: неявки позивача у судове засідання, його належного повідомлення про час та місце розгляду справи та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак матеріали справи доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи 22 грудня 2015 року не містять.

Отже, місцевий суд необґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, на вказане уваги не звернув, пославшись, зокрема, на журнал судового засідання від 22 грудня 2015 року (а.с. 67). Однак, у журналі судового засідання Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2015 року зазначено, що суд розглянув справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Цей журнал судового засідання не може бути доказом неявки представника позивача у судове засідання 22 грудня 2015 року по цій справі.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для застосування положень пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, є необґрунтованим.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2016 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

СуддіО. В. Білоконь

Є. В. Синельников

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта