Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 167/833/16-ц

провадження № 61-19106св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Рудко-Козинська сільська рада Рожищенського району Волинської області,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня 2017 року у складі судді Сіліча І. І. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області

від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Рудко-Козинської сільської ради Рожищенського району Волинської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок.

Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року вона разом із своїм сином - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживають у домогосподарстві, розташованому по АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його дружина - ОСОБА_11 У зв'язку із відсутністю спадкоємців за заповітом та за законом належне ОСОБА_9 та ОСОБА_11 майно ніким не успадковані. Позивач посилалась на те, що протягом 2003-2016 років у Рудко-Козинській сільській раді оформлялись договори оренди комунального майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки. Проте, враховуючи, що вказане будинковолодіння не є комунальною власністю, договори оренди майна

2003-2016 роки слід вважати неукладеними. Дана спадщина не є відумерлою.

Посилаючись на те, що вона добросовісно заволоділа належним ОСОБА_9 та ОСОБА_11 житловим будинком і продовжує ним відкрито, безперервно володіти протягом 13-ти років та з метою забезпечення належних умов для проживання за власний рахунок здійснювала ремонти, обробляла земельну ділянку, на якій розташований будинок та з урахуванням викладеного,

ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відсутні підстави для визнання права власності за набувальною власністю.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми частини третьої статті 344, статтю 1277 ЦК України та статтю 555 ЦК УРСР

1963 року, оскільки ОСОБА_4 безперервно відкрито володіє протягом

13 років житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами по

АДРЕСА_1.

У червні 2017 року Рудко-Козинська сільська рада Рожищенського району Волинської області подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідивши докази у справі і давши їм належну оцінку в силу вимог статей 212, 303, 304 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю, на підставі статті 344 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 лютого

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська