ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Київ

справа № 752/4701/16-ц

провадження № 61-3676св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., СтрільчукаВ. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Національна академія Служби безпеки України,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Слободянюк С. В., Лапчевської О. Ф., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Національної академії Служби безпеки України про зобов'язання передати службову квартиру АДРЕСА_1 до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України для розгляду питання щодо її виключення з числа службових на засіданні Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він 18 липня 1994 року по даний час перебуває на військовій службі у Службі безпеки України, календарна військова вислуга його становить 21 рік 8 місяців.

19 травня 2009 року його зараховано на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в Національній академії Служби безпеки України складом 6 осіб до загальної черги.

У 2012 році під час проходження військової служби в Національній академії Служби безпеки України йому та членам його сім'ї на підставі службового ордеру № 016257, виданого 4 липня 2012 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією на підставі рішення Житлово-побутової комісії Національної академії Служби безпеки України від 21 березня 2012 року (протокол №27), надано службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Наказом голови Служби безпеки України від 6 травня 2014 № 890-ос його переведено з Національної академії Служби безпеки України на посаду в оперативний підрозділ Центрального управління Служби безпеки України.

Зважаючи на те, що його вислуга на військовій службі у Службі безпеки України складала понад 20 років і він належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення, позивач в серпні 2014 року звернувся до голови Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України з рапортом щодо надання йому та його сім'ї виділеної йому службової квартири для постійного проживання шляхом виключення її зі складу службових.

16 жовтня 2015 року на засіданні Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України (протокол №11) прийнято рішення звернутись до Національної академії Служби безпеки України щодо передачі вказаної службової квартири зі службового фонду академії до службового фонду центрального управління.

5 січня 2016 року він звернувся до академії з проханням повідомити про стан виконання рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 16 жовтня 2015 року (протокол №11) в частині передачі вказаної службової квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України.

20 січня 2016 року отримав відповідь, згідно якої Національна академія Служби безпеки України не заперечує щодо передачі квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України, але у зв'язку із перебуванням на квартирному обліку понад 150 осіб просить розглянути питання щодо виділення для заміни іншої двокімнатної квартири.

Посилаючись на те, що бездіяльність Національної академії Служби безпеки України щодо передачі службової квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України та умова про виділення для заміни іншої квартири суперечать вимогам законодавства України та перешкоджають реалізації конституційних прав його та членів його сім'ї, в тому числі малолітніх дітей, на забезпечення житлом, просив задовольнити позов.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, ухваленим у складі судді Шумко А. В., позов задоволено.

Зобов'язано Національну академію Служби безпеки України передати службову квартиру АДРЕСА_1 до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України для розгляду питання щодо її виключення із числа службових на засіданні Житлово-побутової комісії Служби безпеки України.

Стягнено з Національної академії Служби безпеки України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Суд мотивував своє рішення тим, що Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 року № 792, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за № 1308/14575№792, не встановлено неможливість передачі службових житлових приміщень з одного підрозділу Служби безпеки України до іншого для виключення їх з числа службових без виділення для заміни переданої службової квартири іншого службового житла.

Обмеження права позивача на надання жилого приміщення для постійного проживання з підстав, зазначених в листі ректора Національної академії Служби безпеки України від 23 грудня 2015 року № 29/15-12823 на адресу Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України та в листі Національної академії Служби безпеки України від 19 січня 2016 року №Т-1/29/15-562/30, суперечить нормам законодавства.

Суд дійшов висновку, що бездіяльністю відповідача, яка полягає у непереданні службової квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України для подальшого вирішення питання про виключення її з числа службових на засіданні Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, порушено передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право позивача як військовослужбовця, який має вислугу на військовій службі більше 20 років, на отримання займаного ним жилого приміщення для постійного проживання.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем ставиться питання про зобов'язання вчинити дії однією юридичною особою на користь іншої юридичної особи, зокрема, ОСОБА_4 просить зобов'язати Національну академію Служби безпеки України передати квартиру Центральному управлінню Служби безпеки України, яке не є стороною у справі. Крім того, позивачем не вказано, в чому полягає порушення його прав чи законних інтересів відповідачем.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про необхідність залучення до участі у справі Центрального управління Служби безпеки України є помилковим, оскільки можливість надання центральним управлінням квартири позивачу для постійного проживання залежить від передачі квартири Національною академією до службового фонду управління. Проте академія в порушення вимог чинного законодавства не виконує рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 16 жовтня 2015 року та вимоги листа управління від 14 грудня 2015 року щодо передачі квартири, чим порушує права позивача на забезпечення житлом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2017 року Національна академія Служби безпеки України подала заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами встановлено, що позивач з 18 липня 1994 року перебуває на військовій службі в Службі безпеки України. 19 травня 2009 року його зараховано на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в Національній академії Служби безпеки України у складі шести осіб до загальної черги.

Під час проходження військової служби в Національній академії Служби безпеки України на посаді директора Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності позивачу та членам його сім'ї на підставі службового ордеру № 016257, виданого 4 липня 2012 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією згідно з рішенням Житлово-побутової комісії Національній академії Служби безпеки України від 21 березня 2012 року (протокол №27), надано службову трикімнатну кімнатну квартиру АДРЕСА_1.

З довідки ТОВ «Фірма «Квартет» ЛТД форми № 3 від 5 лютого 2016 року судами встановлено, що у квартирі проживають та зареєстровані позивач, дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати ОСОБА_7, 1950 року народження та батько ОСОБА_8, 1949 рокународження.

Наказом голови Служби безпеки України від 6 травня 2014 № 890-ос позивача переведено для подальшого проходження військової служби до Центрального управління Служби безпеки України.

7 серпня 2014 року позивач звернувся з рапортом до голови Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України про виключення зі складу службових та надання йому та його сім'ї у постійне користування вказаної квартири.

Житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України 16 жовтня 2015 року прийнято рішення (протокол №11) звернутись до Національної академії Служби безпеки України щодо передачі цієї службової квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України; після передачі квартири розглянути питання про її виключення із числа службових.

Листом від 14 грудня 2015 року № 19/10-6689 Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України звернувся до ректора Національної академії Служби безпеки України, в якому, посилаючись на рішення від 16 жовтня 2015 року, просив розглянути можливість передачі квартири до службового житлового фонду Центрального управління Служби безпеки України.

Листом від 23 грудня 2015 року №29/15-12823 ректор Національної академії Служби безпеки України повідомив, що не заперечує проти передачі до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України зазначеної квартири, але вимушений просити розглянути питання щодо виділення Національній академії Служби безпеки України на її заміну іншої квартири з метою надання її для постійного проживання особам, які тривалий час перебувають на квартирному обліку.

5 січня 2016 року позивач звернувся до Національної академії Служби безпеки України з проханням повідомити про стан виконання рішення від 16 жовтня 2015 року в частині передачі вказаної службової квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України.

Листом від 19 січня 2016 року №Т-1/29/15-562/30 позивача повідомлено, що академія не заперечує щодо передачі вказаної квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України, але у зв'язку із перебуванням на квартирному обліку понад 150 осіб вимушена просити розглянути питання щодо виділення для заміни іншої квартири, з метою надання для постійного проживання особам, які тривалий час перебувають на квартирному обліку.

Відповідно до статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайм (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4.3 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 року № 792, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за № 1308/14575, співробітникам, які мають вислугу 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення за рахунок Служби безпеки України співробітників та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.

Відповідно пункту 5.13 Інструкції рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ Служби безпеки України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України, що затверджується заступником Голови Служби безпеки України, до функціональних обов'язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Згідно з підпунктом «а» пункту 5.22 Інструкції за бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа має вислугу на військовій службі 20 років і більше.

Відповідно до вимог Інструкції рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймає керівник відповідної установи, у службовому фонді якої перебуває житлове приміщення.

З витягу з протоколу № 11 засідання Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 16 жовтня 2015 року суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у службовому фонді Національної академії Служби безпеки України, тому комісія постановила звернутися до академії щодо передачі вказаної службової квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України для подальшого вирішення питання про її виключення з числа службових.

На лист про передачу квартири до службового фонду Центрального управління Служби безпеки України Національна академія Служби безпеки України відповіла, що не заперечує проти такої передачі та одночасно просила вирішити питання про виділення академії іншої квартири для надання її для постійного проживання особам, які тривалий час перебувають на квартирному обліку.

У вказаних діях Національної академії Служби безпеки України будь-яких порушень вимог Інструкції щодо порядку надання військовослужбовцям житлових приміщень, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» апеляційний суд не встановив, тому дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем порушення академією його прав на отримання квартири для постійного проживання.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, судом не встановлено.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук