Ухвала

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 382/1705/17-ц

провадження № 61-37140ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргупублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2012 року у сумі 20 362 грн 60 коп.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 січня 2018 року у складі судді Литвин Л. І., залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Олійника В. І., позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2012 року у сумі 2 459 грн 08 коп. В іншій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник зазначає, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі ПАТ КБ «ПриватБанк», обмежує права та порушує майнові інтереси позивача, тому вона оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктом «в» пункта 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 20 362 грн 60 коп., що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Посилання заявника на виняткове значення для нього даної справи у зв'язку з тим, що невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у сумі 20 362 грн 60 коп. перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує майнові інтереси позивача, є безпідставними, оскільки заявником не наведено логічного обґрунтування такого твердження.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель