ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 161/18652/15-ц

провадження № 61-2444св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи: ОСОБА_5, Управління охорони здоров'я Луцької міської ради,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року, ухвалене у складі судді Гриня О. М., та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Подолюка В. А., Киці С. І., Данилюк В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про обмеження цивільної дієздатності і встановлення піклування над ОСОБА_5, заінтересована особа - Управління охорони здоров'я Луцької міської ради.

В обґрунтування заяви зазначила, що її батько ОСОБА_5 з 1981 року страждає на психічний розлад і знаходиться під диспансерним наглядом у Волинській області психіатричній лікарні № 1, а з листопада 2015 року лікується там стаціонарно.

Заявник зазначає, що наявне у ОСОБА_5 психічне захворювання впливає на його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, він не здатний самостійно вести домашнє господарство, організовувати побут і доглядати за квартирою, здійснювати інші свої права та обов'язки.

Оскільки вона проживає з разом з батьком, забезпечує ведення господарства і дбає про його побут, обмежень щодо можливості бути призначеною піклувальником не має, ОСОБА_4 просила обмежити цивільну дієздатність батька ОСОБА_5 і призначити її піклувальником над ним.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року заяву задоволено. Обмежено цивільну дієздатність ОСОБА_5, який проживає АДРЕСА_2. Призначено ОСОБА_4, яка проживає АДРЕСА_2, піклувальником над батьком ОСОБА_5

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що є підставою для обмеження його цивільної дієздатності і призначення над ним піклувальника.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_5 і доцільність призначення піклувальником над ним доньки ОСОБА_4, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.

У грудні 2016 року ОСОБА_5, через свого представника ОСОБА_6, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Зазначив, що є повністю дієздатною особою, в повній мірі контролює свої дії, хворим себе не вважає. Послався на те, що покладений в основу рішення суду першої інстанції висновок судово-психіатричного експерта від 12 липня 2016 року є незаконним і не відображає реальний стан його здоров'я.

Заявник вказує, що не перебуває під диспансерним наглядом у Волинській обласній психіатричній лікарні № 1, заходи щодо надання йому амбулаторної психіатричної допомоги лікарями не здійснюються.

Вважає, що дії ОСОБА_4 мають на меті заволодіння його квартирою, а не забезпечення його доглядом і піклуванням.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_5 і постійно проживає з ним АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 з 1981 року знаходиться під диспансерним наглядом у Волинській обласній психіатричній лікарні № 1, неодноразово лікувався стаціонарно. Останній курс стаціонарного лікування проходив в період з 21 листопада 2015 року по 11 грудня 2015 року.

25 січня 2016 року Управління охорони здоров'я Луцької міської ради, яке відповідно до пункту 4.1.26 Положення про управління охорони здоров'я уповноважене звертатися до суду з поданням про призначення опікунів та піклувальників над недієздатними і обмежено дієздатними особами, звернулося до суду з поданням про призначення піклувальником над ОСОБА_5 його дочки ОСОБА_4 В обґрунтування подання зазначено, що обставини, які заважають ОСОБА_4 здійснювати піклування над своїм батьком ОСОБА_5 відсутні. ОСОБА_4 на наркологічному або психіатричному обліку не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, за станом здоров'я може бути піклувальником.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 146 від 12 липня 2016 року, на час огляду ОСОБА_5 виявляє ознаки параноїчної шизофренії, безперервно-прогредієнтного перебігу, емоційно-вольового дефекту. Ступінь змін зі сторони психіки така, що істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. (стаття 239 ЦПК України у редакції Кодексу на час ухвалення судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій)

Частиною першою статті 37 ЦК України визначено, що над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. (стаття 55 ЦК України)

Згідно з частиною другою статті 60 ЦК України суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Стаття 63 ЦК України передбачає, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб (Пункт 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року).

Згідно з пунктом 3.2 Правил опіки та піклування піклувальниками не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Встановивши з висновку судово-психіатричного експерта від 12 липня 2016 року та інших поданих заявником доказів, що ОСОБА_5 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про обмеження його цивільної дієздатності відповідно до частини першої статті 36 ЦК України.

Оскільки заявник ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_5, проживає разом з ним за однією адресою тривалий час, і обставин, які перешкоджають їй бути піклувальником, не встановлено, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_4 піклувальником над батьком ОСОБА_5, цивільна дієздатність якого обмежена.

Доводи ОСОБА_7 про те, що дії ОСОБА_4 спрямовані виключно на заволодіння його квартирою є безпідставними, оскільки відповідно до цивільного законодавства піклувальник не має права самостійно розпоряджатися належним підопічному майном.

Касаційний суд відхиляє твердження ОСОБА_7 про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у нього психічного розладу, який істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки такі обставини підтверджені висновком судово-психіатричного експерта № 146 від 12 липня 2016 року і іншою медичною документацією, поданою ОСОБА_4

Зазначені у касаційній скарзі заперечення проти результатів судово-психіатричної експертизи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки експертизу проведено кваліфікованими судовими експертами спеціалізованої експертної установи; призначення експертизи відбулося у передбаченому процесуальним законодавством порядку за ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 лютого 2016 року.

Касаційний суд також звертає увагу, що у разі, якщо особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважає, що її стан здоров'я дозволяє у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вона має право в порядку частини третьої статті 300 ЦПК України звернутися до суду з заявою про скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності та поновлення цивільної дієздатності.

Таким чином, ОСОБА_7, не погоджуючись із висновком суду про обмеженні своєї цивільної дієздатності, має передбачене законом право звернутися до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов В. А. Стрільчук