Справа № 2-288
2008р.

РІШЕННЯ
Іменем України

15 квітня 2008р. Святошинсъкий районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Пізняхівського Ф.М. ,

при секретарі     Іщук Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про вселення та встановлення конкретного порядку користування жилим приміщенням та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4 про встановлення конкретного порядку користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду,  з урахуванням змінених у ході судового розгляду справи позовних вимог,  із позовом до відповідачів про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1,  посилаючись на те,  що відповідно до свідоцтва про право власності на житло йому належить 1/4 частина спірної квартири,  а відповідачі чинить йому перешкоди у користуванні квартирою. Враховуючи викладене,  просив вселити його у спірну квартиру та встановити порядок користування даною квартирою,  виділивши йому в користування кімнату розміром 11, 0 кв.м. ,  а відповідачам відповідно кімнати розміром 14, 6 та 18, 2 кв.м. ,  стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та його представник змінені позовні вимоги підтримали,  посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_4,  ОСОБА_3 та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали,  посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість,  а також: на ту обставину,  що у випадку задоволення позову будуть порушені їх житлові права.

Відповідачка ОСОБА_3 пред»явила зустрічний позов та просила встановити порядок користування квартирою та виділити їй в користування кімнату 11, 7 кв.м.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає необхідним основний позов задовольнити частково,  а в зустрічному відмовити в повному обсязі,  виходячи з наступного.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,  на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено,  що спірна квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною квартирою загальною площею 59, 9 кв.м.  та жилою 43, 8 кв.м.  і складається з кімнат розмірами 14, 6 кв.м. ,  18, 2 кв.м.  та 11, 0 кв.м,  кухні,  ванної кімнати,  коридору,  вбиральні (а.с. 69-71). Із довідки форми №3 ЖЕО 812 вбачається,  що у зазначеній квартирі зареєстровані позивач та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.  76)

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.05.1997р. позивачу та відповідачам спірна квартира належить на праві спільної часткової власності по 1/4 частині кожному (а.с.  7).

Таким чином доля кожного з чотирьох співвласників у житловій площі спірної квартири складає 10, 95 кв.м.

У відповідності до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами ЖК України» від 12.04.1985р. № 2 зі змінами від 10.03.1989р.,  25.12.1992р.,  25.05.1998р.,  при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача,  йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення,  відповідно до жилої площі,  що припадає на нього.

Згідно з вимогами cm. 356 ЦК України,  власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог cm. З58 ЦК України,  кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї спільної частки майна в натурі,  яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Приймаючи до уваги,  що порядок користування спірною квартирою у сторін не склався,  суд в частині встановлення конкретного порядку користування жилими приміщеннями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважає необхідним відмовити. Як встановлено в судовому засіданні,  шлюб між; позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано 6.09.2005р. (а.с. 6),  між; сторонами протягом тривалого часу склалися неприязні стосунки,  у зв"язку з чим відповідачі чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спірною квартирою.

Зокрема,  як пояснив у судовому засіданні позивач,  відповідачі після розірвання шлюбу змінили замки вхідних дверей квартири та не пускають його до вказаного приміщення,  іншого житла він не має. Зазначені обставини не заперечувались у судовому засіданні відповідачами.

Відповідно до cm. 155 ЖК України,  власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням крім випадків,  передбачених законодавством.

Суд,  оцінюючи зібрані по справі докази,  вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити,  оскільки приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог про вселення.

Керуючись cm. 47 Конституції України,  cm.cm. 356,  358 ЦК України,   ст.  155 ЖК України,   ст.  ст.  10,  11,  57-60,  209,  213-215 ЦП К України,  суд, -

В И РІШИ В:

Основний позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення конкретного порядку користування жилим приміщенням та виділення йому в користування кімнати жилою площею 11, 0 кв.м.  в АДРЕСА_1, - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4 про встановлення конкретного порядку користування жилим приміщенням та виділення їй в користування кімнати жилою площею 11, 0 кв.м.  в АДРЕСА_1, - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.