Справа №2а-96-1/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2009 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.
при секретарі Халпахчієвій С. В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити відповідні дії , -
встановив:
12.02.2009 р. гулюк Г.А. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання нарахувати недоплачену як дитині війну щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в розмірі 2733 грн. 30 коп.
Посилається на ті підстави, що згідно ст. .6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, дана допомога їй у 2006-2007 роках не виплачувалась. Оскільки рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 р. від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. .6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить позов задовольнити.
Вважає, що невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. . 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції і законам України.
Просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки про факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 р.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просить його задовольнити.
Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду , в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття.
У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної допомоги.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 вказаного закону було зупинено на 2006 рік згідно п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 p., який набув чинності з 01.01.2006 р.
Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 p., який набув чинності з 01.04.2006 р., п. 17 ст. 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтю ПО Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені ст. . 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни », запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, право позивача на отримання підвищення було пов'язане з виконанням Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення до пенсії за 2006 рік не має.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. також було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, та відповідно до ст. . 111 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року
визнано такими, що не відповідають Конституції України
(неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яке є обов'язковим для виконання.
Згідно ч.2, 3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державною у встановленому законом порядку. Таким чином рішення Конституційного Суду України зворотної сили не мають.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню за період з 9 липня по грудень 2007 року включно.
Судом не встановлено пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.
У рішенні у Справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно , можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення , полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1 ( рішення у справі Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар.98).
У преамбулі Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що цей закон визначає основи соціального захисту цієї категорії громадян та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що державна соціальна гарантія - встановленим цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Згідно ст. . 6 цього Закону держава взяла на себе зобов'язання підвищити дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як зазначено в п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 , ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Таким чином, громадянин у відповідності до чинного законодавства очікує на отримання від держави гарантованого матеріального забезпечення, складовою якого є встановлене статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії , тобто має «законні сподівання» на отримання майна.
Оскільки позивачка має право на матеріальний інтерес, невиплата передбаченого законом підвищення пенсії становить порушення її майнових
прав відповідно до статті 1 Протоколу N1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка передбачає, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом, або загальними принципами міжнародного право.
Статтею 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є , зокрема, майнові права, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 87 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії , не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Ч. 2 ст. 46 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії , не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З урахуванням викладеного, а також тих обставин, що обов'язок виплати підвищення до пенсії покладається на органи Пенсійного фонду України, порушення права позивачки тривало з 9 липня по 31 грудня 2007 p., з урахування віку позивачки, віднесення її до вразливих верств населення, які обмежені у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, з огляді на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги , суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
На підставі вищевикладеного , суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням її розміру на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки позивачка посилається на неправомірність не нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом соціальної допомоги, суд вважає необхідним з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог , визнавши бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною та зобов'язати відповідача провести відповідні виплати.
Позовні виплати щодо зобов'язання відповідача нарахувати
невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у визначений позивачем конкретній сумі не підлягають задоволенню, оскільки предметом спору є право на отримання відповідачем підвищення до пенсії, а не розмір нарахування. Суд не може перебирати на себе функцію органу, на який покладено такі повноваження.
Судові витрати суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з Державного бюджету України у відповідності до вимог ст. . 94 КАС України, відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст. .64 Конституції України, ч.2 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 7-11, 71, ч.3 ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в
Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний захист дітей війни».
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.