2-353/07

Справа №2-2064/06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Затолочного B.C.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_1.

представника позивача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі справу за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи Опікунська рада виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу, Опікунська рада виконкому Інгулецької районної ради м. Кривого Рогу, ОСОБА_3 про визнання місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання місця проживання дитини.

Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягав позивач та його представник, обгрунтований тим, що позивач та відповідач перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3.

Відповідач перешкоджає ОСОБА_3 вільно вибрати своє місце проживання -дитина бажає проживати разом з батьком, а мати цього не хоче і забороняє дочці там проживати. Перешкоди проявлялися в словесних заборонах, відбиранні одежі та навіть у застосуванні фізичної сили.

Тому позивач просить визнати місцем проживання неповнолітньої дитини разом з ним.

Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористалася, письмово у заяві на ім'я суду визнала позовні вимоги.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що її мати дійсно перешкоджає їй у вільному виборі місця проживання - вона бажає проживати з батьком, а мати забороняє їй там проживати. Не дивлячись на заборони матері, вона з листопада 2006 року мешкає у батька. Мати неодноразово приїжджала до місця її навчання, вимагала повернутися, вживала спроби забрати її одежу, навіть застосовувала насильство.

До правоохоронних органів вона не зверталася.

Треті .особи Опікунська рада виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу та Опікунська рада виконкому Інгулецької районної ради м. Кривого Рогу правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні в беззаперечному порядку, позивач та відповідач перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ці обставини також підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу, свідоцтвом про розірвання шлюбу свідоцтвом про народження.

До листопада 2006 року ОСОБА_3 проживала у діда та баби, а з листопада 2006 року проживає разом з батьком в АДРЕСА_1.

Ці обставини встановлені поясненнями позивача та третьої особи ОСОБА_3

2

Відповідач, не бажаючи проживання ОСОБА_3 з батьком, неодноразово в усній формі вимагала від неї повернутися до діда з бабою, погрожувала застосуванням насильства, фізично ображала її, хапаючи за руки, що підтверджується поясненнями позивача, третьої особи ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до частини 2 статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, встановлених законом.

Частиною 3 статті 160 СК України визначено, що, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 того ж Кодексу передбачено, що судом вирішується спір між батьками тільки у разі, якщо вони не дійшли згоди щодо місця проживання малолітньої дитини.

Виходячи з аналізу цих правових норм, дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, сама визначає своє місце проживання. Тому спір між матір'ю та батьком щодо місця її проживання є, з правової точки зору, безпредметним.

Задовольнивши позовні вимоги, суд позбавить ОСОБА_3 можливості у майбутньому реалізувати своє право щодо вільного вибору місця проживання.

Тому, в даному випадку позивач не вправі вимагати від суду визначати місце проживання його дитини, оскільки третя особа ОСОБА_3 досягла чотирнадцяти років і без рішення суду самостійно має визначатися з тим, де їй проживати.

У разі створення з боку будь-яких осіб перешкод у вільному виборі місця проживання сама ОСОБА_3 вправі звернутися до суду за захистом цього свого права.

Таким чином у судовому засіданні не встановлено порушення якихось прав саме позивача і необхідності у зв'язку з цим їх судового захисту.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.. 29 ЦК України, ст. ст. 160 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання місця проживання дитини відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду.