2-12/07

      Справа №2-43/06

                       2-127/05

РІШЕННЯ

20 лютого 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Ходюк О.І., за участю:

позивача у первісному позові та відповідача у зустрічному позові ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

відповідачів у первісному позові та позивачів у зустрічному позовіОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5,

представників відповідачів у первісному позові ОСОБА_6,ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, Виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рога, Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», третя особа Перша криворізька державна нотаріальна контора про визнання недійсними та скасування рішення виконкому, договору довічного утримання, реєстрації права власності, усунення перешкод права користування власністю та вселення, зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_3, ОСОБА_8, Виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу (далі Виконком), Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» (далі БТІ) про скасування рішення Центрально-Міського райвиконкому, договору довічного утримання, реєстрації права власності на домоволодіння, а також з позовом до ОСОБА_4 про вселення в жиле приміщення, усунення перешкод права користування жилим будинком та господарськими спорудами.

ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 звернулися до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення, а також зустрічним позовом про визнання права власності на частину домоволодіння.

В ході судового розгляду всі позови були прийняті судом до сумісного розгляду та об'єднані в одне провадження.

На підставі заявиОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 їх заява про визнання права на частину домоволодіння була залишена без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1, на задоволенні яких наполягав сам ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні, обґрунтовані тим, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається із жилого будинку та господарчих споруд.

Це домоволодіння позивач придбав у 1974 році, оформив його належним чином і після цього нікому не передавав. В подальшому здійснював роботи з реконструкції будинку разом з колишньою дружиною ОСОБА_4 (відповідачкою у справі). Внесені зміни зареєстровані в БТІ. В будинку позивач проживав та був прописаний. Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_8 перестали пускати ОСОБА_1 в будинок, у зв'язку з чим він вимушений звернутися з вимогою про усунення перешкод в праві користування будинком та про вселення.

У 2003-2004 роках відповідачі у справі, не доводячи до його відома, за допомогою техніка БТІ виготовили підробні документи про те, що будинок самочинно збудований, після чого на підставі цих підробних документів Виконком прийняв рішення про дозвіл на оформлення права власності. Це рішення стало підставою для реєстрації домоволодіння за ОСОБА_4, яка в подальшому шляхом укладення договору довічного утримання переоформила право власності на домоволодіння наОСОБА_3 та ОСОБА_8

Тому позивач вважає, що слід скасувати рішення Виконкому про дозвіл ОСОБА_4 на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою:АДРЕСА_1, реєстрацію права власності на це нерухоме майно, договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4,ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і реєстрацію права власності на домоволодіння заОСОБА_3, ОСОБА_8

Позовні вимогиОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 до нього вважає безпідставними, оскільки він є повноправним власником спірного майна і має право на проживання в ньому.

 

2

ВимогиОСОБА_3, ОСОБА_8,ОСОБА_9, на задоволенні яких вони та їх представник наполягали у судовому засіданні, обгрунтовані тим, -що дійсно ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_4 у 1974 році придбали 1/6 частину домоволодіння поАДРЕСА_2. Право власності на це домоволодіння було зареєстроване тільки за ОСОБА_1, хоча основний вклад у його придбання зробила ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_1 ніякої участі у реконструкції домоволодіння не приймав. ОСОБА_4 сама, а в подальшому за допомогою дочки ОСОБА_8 та зятя ОСОБА_3 фактично збудувала новий будинок, право власності на який і зареєструвала за собою. ОСОБА_1 не зробив ніякого вкладу в це будівництво, а тому не має ніякого права на власність на цей будинок. Після оформлення права власності на себе ОСОБА_4 уклала зОСОБА_3 та ОСОБА_8 договір довічного утримання, на підставі якого здійснила відчуження належного їй домоволодіння цим особам.ОСОБА_1 на протязі багатьох років у домоволодінні не проживає, хворіє туберкульозом, а уОСОБА_3 та ОСОБА_8 є малолітні діти, які не можуть проживати з ним в одному приміщенні. Тому ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 вважають, щоОСОБА_1 втратив право на користування жилим приміщенням і просять суд визнати цю обставину. В позовіОСОБА_1 просять відмовити.

Представники Виконкому та БТІ позовОСОБА_1 визнали повністю, зазначивши, що під час оформлення документів про право власності на домоволодіння за ОСОБА_4 остання не довела до їх до відома про те, що шлюб з ОСОБА_1 не розірвано і що між ними є спір. Також не було відомо про те, що домоволодіння зведено на місці будинку, який придбав у 1974 роціОСОБА_1 Тому на їх думку є підстави для задоволення вимогОСОБА_1, а позовОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 залишають на вирішення суду.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимогиОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 не доведені.

Як встановлено в судовому засіданні,ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з вересня 1970 року по жовтень 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Крім пояснень сторін, ця обставина підтверджується також випискою з рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09 вересня 2004 року про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу з ОСОБА_4ОСОБА_1 27 квітня 1974 року на підставі договору купівлі-продажу, який було досліджено судом, придбав 1/6 частину домоволодіння поАДРЕСА_2.

Право власності за ОСОБА_1 на це нерухоме майно було зареєстровано БТІ 20 травня 1974 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням та листами БТІ.

В подальшому адреса домоволодіння була змінена з АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою БТІ, а також дослідженими судом справами на будинок.

03 листопада 2003 року до БТІ звернулася ОСОБА_8 з проханням про узаконення самовільного будівництва по АДРЕСА_1.

В червні 2004 року техніком БТІ, після опитування сусідів було складено Акт про те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 самовільно збудоване ОСОБА_4 і БТІ надіслало до Виконкому повідомлення про необхідність його узаконення.

12 липня 2007 року було складено Акт по прийманню в експлуатацію спірного житлового будинку та господарчих споруд, а 21 липня 2007 року Виконкомом прийнято рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на оформлення свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення Виконкому БТІ 07 вересня 2004 року видало свідоцтво про право власності на самовільно збудоване майно ОСОБА_4

25 вересня 2005 року ОСОБА_4 уклала зОСОБА_3, ОСОБА_8 договір довічного утримання, відповідно до якого передала у власність зазначених осіб належне їй домоволодіння по АДРЕСА_1, після чого БТІ зареєструвало заОСОБА_3 та ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину цього домоволодіння за кожним.

Ці фактичні обставини справи підтверджуються дослідженими судом справами на домоволодіння, наданими БТІ, довідками БТІ, Актами обстеження та прийняття в експлуатацію, Рішенням Виконкому, договором довічного утримання, витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Статтею 11 ЦПК передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

 

3

ОСОБА_1 стверджує, що саме він є власником домоволодінняАДРЕСА_1, посилаючись при цьому на договір купівлі-продажу 1/6 частини домоволодінняАДРЕСА_2 та реєстрацію права власності на цю 1/6 частину домоволодіння.

Однак в судовому засіданні встановлено, що придбанеОСОБА_1 домоволодіння і домоволодінняАДРЕСА_1 це абсолютно різні споруди - вони не співпадають ні розмірами, ні планом, ні матеріалами, з яких побудовані, що видно з наданих БТІ планів будівель, договору купівлі-продажу, Акту приймання в експлуатацію.

Із довідки БТІ видно, що 1/6 частина домоволодіння поАДРЕСА_2, перебудовувалася, але право власності на самочинно збудоване майно ОСОБА_1 оформлене не було.

Відповідно до планів БТІ перебудовані будівлі розташовувалися частково на місці старих будівель, а частково на самовільно захопленій ділянці землі.

До того ж наразі за документами БТІОСОБА_1 продовжує залишатися власником 1/6 частини домоволодіння поАДРЕСА_3, що не співпадає з адресою домоволодіння по АДРЕСА_1.

Таким чиномОСОБА_1 не довів у судовому засіданні, що він є власником домоволодінняАДРЕСА_1, право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі оспорюваного рішення Виконкому, оскільки інших доводів, крім вищезазначених договору купівлі-продажу та реєстраційного посвідчення БТІ, ним суду надано не було.

Отже не доведена і та обставина, що ОСОБА_4 позбавила його права власності на це домоволодіння.

Виходячи з цього немає підстав для визнання правомірними вимог позивач ОСОБА_1 стосовно усунення перешкод в користуванні ним належною йому власністю і вселення його в домоволодіння по АДРЕСА_1, тому що ці свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує виключно посиланнями на те, що саме він є власником зазначеного домоволодіння, а цієї обставини в судовому засіданні доведено не було.

Вимагаючи визнання незаконним та скасування рішення Виконкому в частині видачі дозволу ОСОБА_4 на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 зазначив, що це рішення було оформлене на підставі підробного акту опитування сусідів.

З такими доводами позивача суд не погоджується, тому що рішення Виконкомом приймалося на підставі не тільки Акту обстеження домоволодіння, але і повідомлення БТІ, Акту приймання в експлуатацію будинку та господарчих споруд, Технічного висновку про технічний стан будівель.

Порушень в оформленні цих документів у судовому засіданні не виявлено і сторони про це не заявляли.

Що стосується начебто підробних свідчень ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які своїми підписами в Акті обстеження підтвердили самочинність зведення будівель ОСОБА_4, то від допиту зазначених осіб у судовому засіданні сторони відмовилися, посилаючись на те, що вони вже раніше допитувалися судом в іншому складі. Проте ОСОБА_10, відповідно до протоколу судового засідання від 03 листопада 2004 року, тільки підтвердила, що підпис в Акті ставила, не вникаючи у суть підписаного.

Тому визнати на цій підставі рішення Виконкому, який діяв на той час в межах своїх повноважень, у суду підстав немає.

Враховуючи, що реєстрація права власності на нерухоме майно та видача свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 були здійснені БТІ на підставі рішення Виконкому, оформленого в законному порядку, підстав для визнання цієї реєстрації та свідоцтва у суду теж немає.

Оскільки суду не надано доказів того, що при укладенні договору довічного утримання між ОСОБА_4 та ОСОБА_8,ОСОБА_3 та в подальшому оформленні реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 наОСОБА_3, ОСОБА_8 були допущені якісь порушення, то вимоги про визнання недійсними зазначеного договору і реєстрації права власності на домоволодіння є безпідставними.

ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, вимагаючи визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1, посилаються на статтю 71 ЖК України.

Таке обгрунтування не можна визнати правомірним, тому що зазначена норма ЖК зазначає порядок збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами у будинках державного і громадського житлового фонду, а не в будинках, які належать громадянам на праві приватної власності.

Відповідно до частини 4 статті 156 ЖК припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів сім'ї власника права користування займаним приміщенням.

 

4

Визнання особи члена сім'ї власника житлового будинку такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, нормами чинного ЖК не передбачено.

Суд також враховує, що позивачі не надали суду доказів неможливості проживання в одному приміщенні разом з ОСОБА_1 В справі є суперечливі довідки із тубдиспансеру, із аналізу яких можна зробити висновок, що на час розгляду справи судом ОСОБА_1 не є епідемічно небезпечною особою.

Отже підстав для визнання ОСОБА_1 особою, яка втратила право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1, немає. Він, як колишній член сім'ї нинішніх власників цього будинку, раніше проживав в ньому, був там зареєстрований, що підтверджується довідками квартального комітету, відомостями в паспорті, та не заперечувалося всіма особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що при зверненні до суду сторони не сплатили витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, з них підлягають до стягнення ці витрати.

Керуючись ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 383, 386, 391 ЦК України, ст.. ст.. 64, 71, 156 ЖК України, ст.. ст.. 48, 50 Закону України «Про власність», суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, Виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рога, Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними та скасування рішення виконкому, договору довічного утримання, реєстрації права власності, усунення перешкод права користування власністю та вселення відмовити за недоведеністю позовних вимог.

В зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення, відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Територіального управління Державної Судової адміністрації у Дніпропетровській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 (сім) грн.. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 на користь Територіального управління Державної Судової адміністрації у Дніпропетровській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 10 (десять) грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.