Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа № 554/3320/16-ц

провадження № 61-2657 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,

відповідач -ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді Січиокно Т. О. від 08 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі суддів: Хіль Л. М., Кузнєцова О. Ю., Лобова О. А. від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2009 року достроково розірвано договір № ПО - 2/0068/08/1065 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 липня 2008 року та стягнуто із кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» (далі - КС «Перше Кредитне Товариство») на її користь вклад у розмірі 50 800,00 грн та зобов'язано КС «Перше Кредитне Товариство» нарахувати та повернути відсотки за фактичний строк користування вкладом відповідно до умов договору. Однак, дане рішення в частині повернення вкладу та відсотків залишається невиконаним. Оскільки на час винесення рішення головою КС «Перше Кредитне Товариство» був ОСОБА_5, тому вважає, що останній повинен відповідати за борговими зобов'язаннями даної спілки як фізична особа. Внаслідок неповернення коштів позивач зазнала моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн, яка проявилася у загостренні хронічних хвороб, неможливості забезпечити належне лікування з причин відсутності грошових коштів.

Таким чином, просила стягнути із відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 50 800,00 грн. та відсотки за договором у розмірі 85 344,00 грн на виконання договору № ПО -2/0068/08/1065 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 липня 2008 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не був стороною у договорі про залучення вкладу, а тому не може нести відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки ними не досліджено у повній мірі докази у справі.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 січня 2018 року вказану справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судами установлено, що 05липня 2008 року між КС «Перше Кредитне Товариство» в особі голови правління ОСОБА_6 та членом спілки ОСОБА_4 укладено договір № ПО - 2/0068/08/1065 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, згідно з яким член кредитної спілки вніс внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки, а спілка прийняла внесок на умовах строковості, зворотності та платності в розмірі 48 500,00 грн на строк 12 місяців, початком якого є дата внесення внеску, а закінчення 05 липня 2009 року.

Пунктом 2.2 даного договору визначено, що процентна ставка за внеском встановлюється згідно програми «Подарунковий» у розмірі 21 % процентів річних.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2009 року позов ОСОБА_4 до КС «Перше Кредитне Товариство» про дострокове розірвання договору, стягнення суми відшкодування моральної шкоди задоволено частково: достроково розірвано договір № ПО - 2/0068/08/1065 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05липня 2008 року та стягнуто із КС «Перше Кредитне Товариство» на користь ОСОБА_4 вклад у розмірі 50 800,00 грн та зобов`язано КС «Перше Кредитне Товариство» нарахувати та повернути відсотки за фактичний строк користування вкладом відповідно до умов договору.

Відповідач ОСОБА_5 не був стороною у договорі № ПО - 2/0068/08/1065 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 липня 2008 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_5 не був стороною у договорі № ПО-2/0068/08/1065 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 липня 2008 року, та особисто ОСОБА_5, як фізична особа, не зобов`язаний нести відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань кредитною спілкою. Крім того, позивач не довела факту спричинення їй моральної шкоди відповідачем ОСОБА_5, оскільки грошові кошти не повернуто КС «Перше Кредитне Товариство», а не відповідачем ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки керівником кредитної спілки з 03 серпня 2008 року призначено ОСОБА_5, тому він і повинен був нести матеріальну відповідальність за дії кредитної спілки. Суди дослідили зазначені обставини справи та обґрунтовано дійшли висновку про те, що особисто ОСОБА_5, як фізична особа, не зобов`язаний нести відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань кредитною спілкою.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська