Справа № 2а-331/ 2009 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И

              12 листопада 2009 року                              Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

                головуючого судді                                                       Данилів О.М.

                при секретарі                                                               Уляшевій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОР ДПС Монастириського ВДАІ  УМВСУ  в Тернопільській області про визнання постанови ВО № 004062 від 25  липня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування,-

                                                                 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

          ОСОБА_1, вказуючи, що  25 липня 2009 року працівником   Монастириського ВДАІ  УМВСУ була складена постанова серії ВО № 004062,  з якої вбачається,  що він 25 липня 2009 року, близько 21 год. 30 хв., в селі Ковалівка Монастириського району  управляв  транспортним засобом  «ВАЗ 21043»  із д.н.з НОМЕР_1  з причепом без доручення на нього, і цією  постановою його було  притягнуто до  адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 грн..                                                      

        Позивач,  вважаючи  дії працівника ОР ДПС Монастириського ВДАІ  УМВСУ  в Тернопільській області  неправомірними, а винесену ним 25 липня 2009 року постанову серії ВО № 004062   незаконною, звернувся до суду із адміністративним позовом про її скасування.

         В судовому засіданні позивач підтримав  свої позовні вимоги і просить їх задоволити, дав суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

         Представник відповідача   в судове засідання  не з’явився  та  не повідомив суд про причину своєї неявки, хоча  належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд вважає,  що відповідач без поважних на те причин не з”явився до суду, що дає суду підставу  розглянути справу  у його відсутності по наявних матеріалах справи.

         Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення позивача та  свідка ОСОБА_2, прийшов  до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із слідуючих підстав.

      У відповідності до ст. 6. Конвенції «Про захист прав людини  і основоположних свобод»   від          11 вересня 1997 року,  кожен має право  на справедливий і публічний розгляд  його справи  упродовж розумного строку  незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав  та обов”язків цивільного характеру.

         Статтями 18, 99 КАСУ  передбачено підсудність адміністративних справ  місцевим загальним судам  з приводу рішень, дій чи  бездіяльності суб'єктів владних  повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав.  

              Судом встановлено, що позивач,  управляючи належним йому транспортним засобом «ВАЗ 21043»  із д.н.з. НОМЕР_1, хоч 25 липня 2009 року, о 21 год. 30  хв., проїжджав через село Ковалівку Монастириського району,  однак він керував належним йому транспортним засобом без причепа, а тому не допустив  і не міг допустити правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 1 КУпАП.

        Цей факт підтверджується показами позивача, який пояснив, що він хоч  25 липня 2009 року, близько 21 год., керуючи належним йому транспортним засобом  марки «ВАЗ 21043» із д.н.з.                            НОМЕР_1,  проїзджав через село Ковалівку Монастириського району, однак не зустрічав працівників ДАІ, а тому і   не був зупинений ними, жоден працівник ДАІ зауважень  цього дня щодо порушення ним Правил дорожнього руху йому  не робив,  на нього не складався  протокол про адміністративне правопорушення та не виносилася постанова про накладення на нього адміністративного стягнення. Вважає дії працівника ВДАІ незаконними,  оскільки цього дня він не використовував  причеп, а керував належним йому транспортним засобом без причепа.

        В своїх поясненнях позивач також зазначив, що відповідач, виносячи постанову про порушення ним Правил дорожнього руху, не  залучив  у якості свідків осіб, які би могли бути очевидцями зазначеного факту, та не відібрав  від них письмових пояснень. В салоні його автомашини знаходилася дружина ОСОБА_2, яка була свідком того, що  25 липня 2009 року  він управляв автомобілем без причепа  і що його не  зупиняли працівники ДАІ та жодних звинувачень з їх сторони  у його адресу висунуто не було.

         Пояснення позивача підтверджуються поясненнями допитаної у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2.

         Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, а останній на неодноразові виклики в судове засідання не з”явився і не надіслав суду заяви, у якій би зазначив своє ставлення до заявленого позову та  не представив суду доказів, що підтверджують правомірність його дій та  винність позивача у скоєнні  даного правопорушення.  

        Єдиним доказом в справі про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1                        ст.126 КУпАП, є постанова про адмінпорушення від 25 липня 2009 року, з якої видно, що він вчинив правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 1 КУпАП, проте відповідно до ст. 251 КУпАП порушення повинно було фіксуватися за допомогою технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чого зроблено не було. Протокол про адмінпорушення на вимогу суду відповідачем представлений не був.    Інших фактичних даних, які би підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в справі не має.

          Викладене дає підстави вважати, що інспектором не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об’єктивного з’ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Наявні у справі матеріали не містять безперечних доказів і є недостатніми для однозначного висновку про винуватість позивача в порушенні  ним Правил дорожнього руху України, а тому дії працівника ВДАІ  щодо притягнення позивача  до  адміністративної відповідальності за   ч.1              ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного  стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 грн. слід визнати  неправомірними.                        

             На підставі наведеного, керуючись ст. 9, 10, 11,12,17,18, 71, 86, 158 –162, 185-186 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 287, 288,  289 КУпАП, суд,-

                                                      П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

             Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

              Визнати неправомірними дії інспектора  ОР ДПС Монастииського ВДАІ  УМВСУ  в Тернопільській області щодо складання постанови про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 про вчинення ним правопорушення, передбаченого  ч.1 ст.126 КУпАП.

        Скасувати постанову серії ВО № 004062 від 25  липня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 430 гривень, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

           На постанову  суду може бути подана заява  про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя  Бережанського

районного суду                                                            Данилів О.М.