Справа №1-595/09

В И Р О К

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

29 грудня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді     Новака Р.В.

при секретарі     Мазманян Е.Р.

з участю прокурорів     Яценка В.І., Нідзельської О.О., Панчишина М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця              м. Києва, росіянина, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 26.05.2000 Броварським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 145, ч. 2 ст. 206, ст. 42 КК України (1960 р.) до 3 років позбавлення волі, 29.12.2003 Броварським районним судом Київської області за ст. ст. 75, 76, ч. 3 ст. 185 КК України (2001 р.) до 4 років позбавлення волі з випробовуванням, згідно постанови Броварського районного суду Київської області від 29.04.2005 іспитовий строк було відмінено та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 13.02.2008 з місць позбавлення волі згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 05.02.2008 умовно-достроково на не відбуту частину покарання 1 рік 3 місяці 10 днів,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 12.08.2009 приблизно о 22:00 год., знаходячись у дворі будинку    № 1 по вул. Суворова в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_2 та під виглядом необхідності зателефонувати, попросив у нього мобільний телефон. Отримавши від ОСОБА_2 мобільний телефон та тримаючи вказаний телефон в своїй руці, знаходячись в полі зору останнього, ОСОБА_1 почав тікати від нього, чим повторно відкрито викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон «Нокіа Е-50» вартістю 1329 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Лайф» вартістю 35 грн. та 20 грн. на рахунку, а всього на загальну суму 1384 грн., та з викраденим з місця вчинення злочину втік.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винність у інкримінованому діянні визнав частково та пояснив, що не мав умислу на відкрите викрадення чужого майна, а лише хотів заволодіти телефоном потерпілого шляхом обману. Так, останній пояснив, що 12.09.2009 ввечорі, отримав заробілтну плату, зі знайомим випив вино, потім зайшли до магазину «Сільпо» взяли ще один літр вина, після чого зайшли до скверу. Вже було темно. Сидів, як потім з’ясувалось, ОСОБА_2 та пив пиво. Вони підійшли до нього та запитали, чи можливо присісти поруч, на що він дав згоду. Вони присіли поруч та почали разом пити вино. Він побачив у ОСОБА_2 телефон та попросив у нього дозволу зателефонувати з його телефону та отримав згоду від ОСОБА_2 Він взяв телефон та відійшов в сторону, хотів зателефонувати. Став набирати номер телефону та почав поступово відходити в сторону з телефоном. ОСОБА_2 його не бачив, він розмовляв з ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Він відійшов від лавки, на якій сидів потерпілий з його знайомими, зупинився та подивився на потерпілого, який не звертав на нього увагу. Він відійшов далі та знову зупинився подивитись на потерпілого, який продовжував спілкуватись з його знайомими. Крім того, потерпілий не міг його бачити, оскільки він відійшов з освітленого місця в темне, де він не міг його побачити. Потім він завернув за ріг будинку та пішов в сторону парка «Слави». В парку сидів сам та курив, потім думав йти та випадково побачив знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Він запитав у них де можна продати цей телефон. ОСОБА_6 відповів, що може продати цей телефон та він віддав телефон ОСОБА_6 та домовились, що зустрінуться на цьому ж місці наступного дня. Як вони домовлялись, він прийшов наступного дня на вул. Суворова та випадково побачив ОСОБА_2, який запитав у нього де лелефон. На що він відповів,що зараз піде забере телефон у знайомого. Він зайшов у під’їзд та став чекати ОСОБА_6 між 6 та 7 поверхом, а ОСОБА_2 стояв біля під’їзду. Через п’ятнадцять хвилин, ОСОБА_2 піднявся наверх разом зі співробітниками міліції та його затримали. Потім слідчий сказав, що йому пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України та він все визнав, хоча телефона нього не було, телефон був у ОСОБА_6. За чотири дні до закриття санкції провели очну ставку з потерпілим та йому висунули обвинувачення по ч. 2 ст. 186 КК України. На очній ставці стали задавати питання, казали, що потерпілий сам віддав йому телефон та бачив, як він з телефоном пішов, але потерпілий не бачив, як він йшов з телефоном. Потім слідчий тиснув на потерпілого, щоб той підписав, що той віддав телефон підсудному та те, що той за ним біг. Але бігти він не міг, оскільки у нього хвора нога. Потерпілий підписав та пішов. Потім він відмовився, щоб справу закрили та написав скаргу в прокуратуру. Додатково зазначив, що винуватий, проте не в тому, в чому його обвинувачують.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, його вина в інкримінованому йому злочині доведена повністю і стверджується зібраними в ході досудового слідства та перевіреними в ході судового слідства по справі доказами.

Такі показання підсудного були перевірені судом шляхом дослідження наявних у справі доказів під час судового слідства.

Незважаючи на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_1 по справі існує сукупність допустимих доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини підсудного в інкримінованим йому діянні.

Ця сукупність допустимих доказів безумовно вказує на здійснення ОСОБА_1 відкритого викрадення чужого майна, вчиненим повторно.

Суд, здійснюючи оцінку наявним у справі доказам, бере до уваги лише ті, що власне є доказами, тобто є допустимими фактичними даними в розумінні положень ст. 65 КПК України.

В судовому засіданні визнано поважною неявку потерпілого ОСОБА_2, показання якого на досудовому слідстві досліджувались судом в судовому засіданні та які безумовно підтверджують винність підсудного у інкримінованому йому діянні.

Показання потерпілого на досудовому слідстві суд вважає допустимими та об’єктивними, такими що прямо викривають підсудного саме у відкритому викраденні чужого майна. ОСОБА_2 раніше з ОСОБА_1 до моменту вчинення злочину не були знайомі, а відтак у нього немає підстав обмовляти вказану особу.

Відповідні показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами у справі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що отримав від чергового виклик про те, що чекає заявник, коли саме це було та адресу не пам’ятає. Прибувши за вказаною адресою, до них звернувся громадянин та пояснив, що у нього відібрали мобільний телефон минулого дня, а в цей день він підійшов до «Сільпо», побачив та впізнав людей, які у нього забрали телефон. Це був підсудний та ще два чоловіка. Потерпілий до них підійшов та сказав цим особам, щоб вони повернули йому мобільний телефон назад, але вони відмовились та пішли у двори. Потерпілий показав на парадне, в яке війшов один з цих трьох хлопців, а двоє пішли в двори. Так, як підсудний заходив в під’їзд, то вони відкрили парадне та знайшли підсудного в парадному між поверхами. Потерпілий впізнав підсудного та посадили того в машину. Мобільний телефон знаходився у тих, хто пішов у двори. Підсудний передав їм телефон. Підсудний пояснив, що його товариші поміняли сім-картку на телефоні, телефон працював, вони набирали, проте ніхто не відповідав. Вони поїздили по дворах, однак товаришів підсудного не знайшли. Потім підсудного, разом з заявником, привезли до райвідділу.

Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Показання вказаних свідків суд визнає об’єктивними, так як вони повністю узгоджуються один з одним, відповідають показанням потерпілого, між ними відсутні будь-які суперечності. Свідки раніше з підсудним не знайомі, а тому підстав для обмови підсудного у них немає.

Окрім цього, вина підсудного доводиться наступними доказами по справі:

-   поясненнями потерпілого від 14.08.2009, відповідно до яких 12.08.2009 близько 22:00 год. невідомомий чоловік підійшов до нього та попросив мобільний телефон, на що потерпілий передав свій телефон. Після чого, невідомий почав тікати в невідомому напрямку (а.с. 14);

-   протоколом явки з повиною від 14.08.2009, відповідно до якого, ОСОБА_1 повідомив, що він 12.08.2009 приблизно о 22:00 год перебуваючи по вул. Суворова в          м. Києві, підійшов до невідомого хлопця, який сидів поруч та попросив у нього мобільний телефон. Отримавши телефон, він втік. (а.с. 15);

-   поясненнями ОСОБА_1, відповіднодо яких, він 12.08.2009 приблизно о 22:00 год перебуваючи по вул. Суворова в м. Києві зі своїми знайомими, підійшов до невідомого хлопця, який сидів поруч та попросив у нього мобільний телефон. Отримавши телефон, втік разом з телефоном. Викрадений мобільний телефон передав знайомому на ім’я ОСОБА_6. Наступного дня, його затримали працівники міліції за адресою вул. І.Мазепи, 24, що в м. Києві. Викрадений мобільний телефон передав знайомому на ім’я ОСОБА_6, який проживає за зазначеною адресою. (а.с. 16-17);

-   аналогічні покази ОСОБА_1 дав під час допиту в якості підозрюваного      (а.с. 22-24) та обвинуваченого (а.с. 63-65);

-   протоколом очної ставки від 08.10.2009, проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 показав те, що  ОСОБА_1 12.08.2009 викрав його телефон та втік з ним в невідомому напрямку. ОСОБА_1 підтвердив те, що він відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_2 (а.с.75-77).

Суд, керуючись ст. 67 КПК України, аналізує наведені докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням з точки зору допустимості, достатності, об’єктивності, неспростовності, з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об’єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки на підставі допустимих та достатніх доказів, встановлено відсутність будь-яких істотних суперечностей стосовно обставин справи, що інкриміновані підсудному.

Підсудний ОСОБА_1, змінив покази в частині, чи мав намір, незважаючи на те, що його злочинні дії виявлені, продовжувати відкрито діяти з метою утримання чужого майна. Під час досудового слідства вину у вчиненні відкритого викрадення чужого майна визнавав, підтверджував ту обставину, що, перебував в полі зору потерпілого, зникнув з його телефоном, в подальшому змінив показання, стверджуючи, що не мав наміру відкрито викрадати чуже майно. Крім того, фактичні обставини справи скоєння злочину ОСОБА_1, залишення малознайомої особи з належним йому телефоном під приводом зателефонувати, вказівка потерпілого, що вилучення вказаного телефону відбулось відкрито, в сукупності з іншими доказами, усувають версію ОСОБА_1 щодо його невинності.

Суперечливі показання підсудного, суд оцінює критично, виходячи з послідовних показань потерпілого та свідків у справі, які з підсудними раніше не знайомі, судом попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, є особами сторонніми, а тому у них відсутні будь-які підстави для обмови підсудного та загалом – в сукупності з іншими допустимими та неспростовними доказами винності підсудного, наведених судом в мотивувальній частині вироку.

Під час судового слідства підсудний не заявляв про застосування до нього незаконних методів дізнання та досудового слідства працівниками Печерського РУ ГУ МВС України в     м. Києві.

Надані в судовому засіданні показання ОСОБА_1 суд розцінює як спробу уникнення належної кримінальної відповідальності.

Таким чином, з урахуванням наведених допустимих, об’єктивних та достатніх доказів у справі суд вважає винність підсудного у інкримінованому діянні доведеною повністю.

Умисні дії підсудного ОСОБА_1, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_1, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного діяння, особу підсудного, а саме, що ОСОБА_1, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що раніше судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом’якшують покарання підсудному – відсутні.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання підсудному – є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Підсудний у інкримінованому йому діянні, незважаючи на його доведеність, не розкаявся.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість виправлення підсудного ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому міри покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.

Судові витрати по справі та речові докази відсутні.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16-1, 323, 324, 327 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з 14.08.2009.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити без змін – утримання під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1384 (одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення через Печерський районний суд м. Києва, засудженим - з моменту отримання копії вироку.

СУДДЯ:                                         Р.В. Новак