ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9931/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: Михайлова В.В.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чимбар Л.О., Антонік С.Г., Березкіна О.В.

від 26.12.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс"

про звернення стягнення на предмет застави

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання припиненим договору застави корпоративних прав,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" (далі - Відповідач) та просило (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.06.2017):

1.1. звернути стягнення на користь Банку на належний Відповідачу предмет застави за договором застави корпоративних прав №79/07В-КП від 13.12.2007 (далі - Договір застави) - частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Товариство, Позичальник-1) у розмірі 23698479,04 грн., що становить 95,2% від статутного капіталу, розмір якого станом на дату укладання договору складає 24898479,04 грн., та пов'язані з нею корпоративні права (далі - Предмет застави) у рахунок погашення:

1.1.1. заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" (далі - Позичальник-2) перед Банком за кредитним договором №77/07В від 13.12.2007 (далі - Кредитний договір-1) у розмірі 7889637,90 доларів США та 59268055,00 грн., яка складається з:

- 6376996,67 доларів США простроченої заборгованості за кредитом станом на 25 квітня 2016 року (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 161616346,15 грн.);

- 60404,33 доларів США строкової заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.03.2016 по 24.04.2016 (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 1530865,96 грн.);

- 1271139,80 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів станом на 25 квітня 2016 року (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 32215317,11 грн.);

- 5731936,02 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 по 25.04.2016, в гривневому еквіваленті;

- 47674718,98 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 03.03.2016, в гривневому еквіваленті;

- 159956,33 доларів США 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 4053876,60 грн.);

- 21140,77 доларів США 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 по 25.04.2016 (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 535784,19 грн.);

- 5861400,00 грн. передбачених Кредитним договором-1 штрафів станом на 25 квітня 2016 року;

1.1.2. заборгованості Позичальника-1 перед Банком за кредитним договором №79/07В від 13.12.2007 (далі - Кредитний договір-2) у розмірі 5843712,43 доларів США та 42824780,94 гривень, яка складається з:

- 4687499,99 доларів США строкової заборгованості за кредитом станом на 25 квітня 2016 року (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 118798340,37 грн.);

- 44401,04 доларів США строкової заборгованості зі сплати процентів, нарахованих за період з 25.03.2016 по 24.04.2016 (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 1125284,24 грн.);

- 977799,25 доларів США простроченої заборгованості зі сплати процентів станом на 25 квітня 2016 року (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.), становить 24780998,05 грн.);

- 4451716,47 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 07.07.2015 по 25.04.2016;

- 35043964,47 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 по 03.03.2016;

- 117578,12 доларів США 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.) становить 2979858,25 грн.);

- 16434,03 доларів США 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 по 25.04.2016 (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 25 квітня 2016 року (1 долар США = 25,343646 грн.) становить 416498,24 грн.);

- 3329100,00 грн. передбачених Кредитним договором-2 станом на 25 квітня 2016 року;

1.2. визначити спосіб реалізації заставного майна шляхом визнання за Банком права власності на частку у розмірі 95,2% Статутного капіталу Товариства;

1.3. припинити участь Відповідача у Товаристві;

1.4. встановити порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання будь-якого суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців здійснити державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичні особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі цього рішення.

2. Позов мотивований тим, що внаслідок порушення Позичальником-1 та Позичальником-2 зобов'язань, відповідно, за Кредитним договором-1 та Кредитним договором-2, у Банку виникло право на звернення стягнення на предмет забезпечення за Договором застави.

3. Відповідач подав зустрічний позов до Банку про визнання припиненим Договору застави.

4. Зустрічний позов мотивований посиланням на положення пункту 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України та обставини ліквідації ТОВ "Ресурсінвест".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 первісний позов задоволено частково:

- у межах вартості предмета застави, яка становить 1,00 грн., звернуто стягнення на Предмет застави за Договором застави в рахунок погашення заборгованості Позичальника-1 перед Позивачем за Кредитним договором-1 у розмірі 7889637,90 доларів США і 59268055,00 грн. та заборгованості Позичальника-2 перед Позивачем за Кредитним договором-2 у розмірі 5843712,43 доларів США і 42824780,94 грн.;

- визначено спосіб реалізації заставного майна шляхом визнання за Позивачем права власності на частку у розмірі 95,1804284989771% статутного капіталу Товариства;

- припинено участь Відповідача в Товаристві;

- у решті позовних вимог відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Рішення мотивовано встановленням обставин наявності спірної заборгованості як підстави для звернення стягнення на Предмет застави. При цьому суд першої інстанції виходив з вартості Предмета застави, визначеної сторонами у пункті 1.5 Договору застави.

7. Також суд першої інстанції визнав необґрунтованим зустрічний позов з огляду на відсутність обставин ліквідації ТОВ "Ресурсінвест".

8. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано частково, прийнято нове рішення, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

9. Постанова мотивована тим, що передача Банку права власності на Предмет застави за одну гривню здійснена на підставі недостовірних доказів стосовно вартості заставленого майна та з порушенням процедури набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не забезпечив справедливе та неупереджене вирішення спору, порушив дотримання засад рівності всіх юридичних осіб, не надав можливості реалізувати своє право на судовий захист, порушив положення статей 2, 7, 11, 86 Господарського процесуального кодексу України та статтю 129 Конституції України.

12. Позивач вважає безпідставними та невідповідними положенням статей 76, 86 Господарського процесуального кодексу України та статей 627, 629, 582 ЦК України висновки суду апеляційної інстанції щодо неправомірності визначення дійсної вартості заставного майна на підставі умов Договору застави.

13. Також Позивач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неналежного повідомлення Відповідача про визначення способу звернення стягнення на предмет застави, вважає їх невідповідними положенням статей 24, 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 20 Закону України "Про заставу" та статей 16, 590 ЦК України.

14. Відповідач у встановлений Судом строк відзив на касаційну скаргу не подав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Положеннями Кредитного договору-1 і Кредитного договору-2 передбачено надання Банком, відповідно, Позичальнику-1 і Позичальнику-2 грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної невідновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту на таких умовах: сума кредитної лінії 5000000,00 доларів США; строк користування по 12 грудня 2012 року з щомісячним погашенням кредитної заборгованості рівними частинами, починаючи з січня 2010 року; плата за користування кредитом 12 (дванадцять) відсотків річних. Натомість на Позичальника-1 і Позичальника-2 покладено обов'язок повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та в порядку, що встановлені, відповідно, Кредитним договором-1 і Кредитним договором-2.

16. У подальшому сторони вносили зміни до Кредитного договору-1 шляхом підписання відповідних договорів. Так, згідно з договором про внесення змін №25 від 29.10.2014 (далі - Договір-1) Банк зобов'язався надати Позичальнику-1 невідновлювальну кредитну лінію в сумі 6376996,67 доларів США; Позичальник-1 зобов'язався повернути Банку кредит не пізніше 28 серпня 2015 року; плата за користування кредитом визначена в розмірі 11% річних.

17. Також сторони вносили зміни до Кредитного договору-2 шляхом підписання відповідних договорів. Так, згідно з договором про внесення змін №25 від 29.10.2014 (далі - Договір-2) Банк зобов'язався надати Позичальнику-2 невідновлювальну кредитну лінію в сумі 4687499,99 доларів США; Позичальник-2 зобов'язався повернути Банку кредит не пізніше 28 серпня 2015 року; плата за користування кредитом визначена в розмірі 11% річних.

18. Згідно з пунктом 4.3 Договору-1 і Договору-2, відповідно, Позичальник-1 і Позичальник-2 взяли на себе ряд зобов'язань, в тому числі: здійснити страхування та/або забезпечити страхування заставленого майна (підпункт 4.3.1); забезпечити, проведення кредитових оборотів за поточними рахунками, відповідно, Позичальника-1 і Позичальника-2 та підприємств, наведених в даному пункті, відкритими в Банку, в розмірі 53% від сукупних чистих кредитових оборотів в національній валюті та 53% від сукупних чистих кредитових оборотів і іноземній валюті (підпункт 4.3.9); надати/забезпечити надання до Банку документів згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.2, додатку №2, відповідно, до Договору-1 і до Договору-2 в зазначені в даному додатку строки (підпункт 4.3.11.2).

19. У розділі 7 Договору-1 і Договору-2 сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником-1 строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (крім договірних санкцій, пені та штрафу), Банк має право застосувати, відповідно, до Позичальника-1 і Позичальника-2 пеню, а Позичальник-1 і Позичальник-2 зобов'язані сплатити її Банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов'язання, за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення, з розрахунку факт/360 (пункт 7.1).

20. Пунктом 7.2 Договору-1 сторони передбачили право Банку застосовувати до Позичальника-1: договірну санкцію у разі порушення Позичальником-1 зобов'язання, визначеного підпунктом 4.3.1 Договору-1, у розмірі 11400,00 грн. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання (підпункт 7.2.1.); штраф у разі порушення Позичальником-1 будь-якого з зобов'язань, визначених підпунктами 4.3.9, 4.3.10, 4.3.11.1, 4.3.11.2 Договору-1, у розмірі 207400,00 грн. за кожний факт порушення кожного з зазначених зобов'язань (підпункт 7.2.2).

21. Пунктом 7.2 Договору-2 сторони передбачили право Банку застосовувати до Позичальника-2: договірну санкцію у разі порушення Позичальником-2 зобов'язання, визначеного підпунктом 4.3.1 Договору-1, у розмірі 8300,00 грн. за кожний календарний день порушення зазначеного зобов'язання (підпункт 7.2.1.); штраф у разі порушення Позичальником-1 будь-якого з зобов'язань, визначених підпунктами 4.3.9, 4.3.10, 4.3.11.1, 4.3.11.2 Договору-2, у розмірі 152300,00 грн. за кожний факт порушення кожного з зазначених зобов'язань (підпункт 7.2.2).

22. У період з 17.12.2007 по 26.06.2008 на виконання умов Кредитного договору-1 за письмовими заявками Позичальника-1 Банк надав кредитні кошти на загальну суму 7500000,00 доларів США.

23. У порушення взятих на себе зобов'язань Позичальник-1 здійснив повернення отриманих кредитних коштів несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши лише суму 1123003,33 доларів США, внаслідок чого станом на час звернення з даним позовом до суду утворилася заборгованість із повернення кредиту в розмірі 6376996,67 доларів США.

24. За користування кредитними коштами у період з 17.12.2007 по 24.04.2016 Банк нарахував Позичальнику-1 відсотки у сумі 7078033,23 доларів США, з яких сплачено Банку 5746489,10 доларів США. Сума заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом склала 1331544,13 доларів США, у тому числі: 60404,33 долари США строкова заборгованість; 1271139,80 доларів США прострочена заборгованість.

25. У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником-1 своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, та інших зобов'язань Банк здійснив нарахування пені та договірних санкцій, у наступних розмірах: пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 07.07.2015 по 25.04.2016 у сумі 5731936,02 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.04.2015 по 03.03.2016 у сумі 47674718,98 грн., штрафи, передбачені Кредитним договором-1, станом на 25.04.2016 у сумі 5861400,00 грн.

26. Крім того на підставі частини 2 статті 625 ЦК України Банк нарахував: 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 у розмірі 159956,33 доларів США; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 по 25.04.2016 у розмірі 21140,77 доларів США.

27. Отже, станом на час звернення Банку з позовом у даній справі заборгованість Позивача-1 за Кредитним договором-1 склала 7889637,90 доларів США та 59268055,00 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості суду не надано.

28. Також у період з 17.12.2007 по 26.06.2008 на виконання умов Кредитного договору-2 за письмовими заявками Позичальника-2 Банк надав кредитні кошти на загальну суму 5000000,00 доларів США.

29. У порушення взятих на себе зобов'язань Позичальник-2 здійснив повернення отриманих кредитних коштів несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши лише суму 312500,01 доларів США, внаслідок чого станом на час звернення з даним позовом до суду утворилася заборгованість із повернення кредиту в розмірі 4687499,99 доларів США.

30. За користування кредитними коштами у період з 17.12.2007 по 24.04.2016 Банк нарахував Позичальнику-1 відсотки у сумі 4834572,26 доларів США, з яких сплачено Банку 3812371,97 доларів США. Сума заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом склала 1022200,29 доларів США, у тому числі: 44401,04 долари США строкова заборгованість; 977799,25 доларів США прострочена заборгованість.

31. У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником-1 своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, та інших зобов'язань Банк здійснив нарахування пені та договірних санкцій, у наступних розмірах: пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 07.07.2015 по 25.04.2016 у сумі 4451716,47 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.04.2015 по 03.03.2016 у сумі 35043964,47 грн., штрафи, передбачені Кредитним договором-2, станом на 25.04.2016 в сумі 329100,00 грн.

32. Крім того на підставі частини 2 статті 625 ЦК України Банк нарахував: 3% річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 по 25.04.2016 у розмірі 117578,12 доларів США; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 07.07.2015 по 25.04.2016 у розмірі 16434,03 доларів США.

33. Отже, станом на час звернення Банку з позовом у даній справі заборгованість Позивача-2 за Кредитним договором-2 склала 5843712,43 доларів США та 42824780,94 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості суду не надано.

34. Крім того з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника-1 за Кредитним договором-1 та Позичальника-2 за Кредитним договором-2 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсінвест" укладений Договір застави.

35. У зв'язку зі зміною найменування ТОВ "Ресурсінвест" на ТОВ "Юкрейн мінералс" Додатковою угодою №1 до Договору застави сторони дійшли згоди викласти преамбулу Договору застави у новій редакції, за змістом якої заставодавцем за Договором виступив Відповідач.

36. У зв'язку з внесеними до Кредитного договору-1 і Кредитного договору-2 змінами сторонами також внесені зміни до Договору застави шляхом підписання відповідних договорів.

37. За умовами Договору застави (з урахуванням змін) сторони погодили, що за Договором застави забезпечується виконання Позичальником-1 і Позичальником-2 зобов'язань перед Банком у повному обсязі, що витікають з Кредитного договору-1 і Кредитного договору-2 та включають у себе обов'язок з повернення кредитів, сплати відсотків, сплати можливих комісії, договірних санкцій, пені, штрафів, збитків та інших платежів, які передбачені та/або випливають з Кредитного договору-1 і Кредитного договору-2.

38. У забезпечення виконання основного зобов'язання Відповідач передає в заставу частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 23698479,04 грн., що становить 95,2% від статутного капіталу, розмір якого станом на дату укладення Договору застави складає 24898479,04 грн., та пов'язані з нею корпоративні права.

39. У пункті 1.5 Договору застави вартість Предмета застави визначена за погодженням Сторін і становить 1,00 грн.

40. Відповідно до пункту 5.1 Договору застави підставою для звернення стягнення на Предмет застави є порушення Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, а також наявність обставин, визначених підпунктом 4.1.7 Договору застави, що надають Банку право достроково звернути стягнення на Предмет застави.

41. Підпунктом 5.2.2 Договору застави Банку надано право звернути стягнення на Предмет застави за власним розсудом, у тому числі шляхом передачі предмета застави у власність Банку в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання в порядку, визначеному законодавством та Договором застави.

42. У Додатку №1 до Договору застави сторони узгодили зміст договору про задоволення вимог Банку шляхом відступлення частки в статутному капіталі Товариства.

43. Згідно з пунктом 5 Додатку №1 до Договору застави відступлення частки в статутному капіталі Товариства вчиняється за ціною, що відповідає сумі заборгованості за Кредитним договором-1 і Кредитним договором-2.

44. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даних Договору застави розмір частки Відповідача в Товаристві становить 23689479,04 грн., що у відсотковому відношенні до загального розміру статутного капіталу Товариства становить 95,1804284989771%, замість 95,2%, зазначених у Договорі застави.

45. Банк 10 травня 2016 року направив Відповідачу лист-вимогу, яким попередив про застосування заходів звернення стягнення на Предмет застави, але не вказав спосіб звернення стягнення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

46. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини; …

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. …

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; …

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392. Визнання права власності

1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. …

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

… 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. …

Стаття 572. Поняття застави

1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 589. Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою

1. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

2. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави

1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. …

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. …

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. …

47. Закон України "Про заставу"

Стаття 16. Момент виникнення права застави

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Стаття 19. Вимоги заставодержателя, що задовольняються за рахунок заставленого майна

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. …

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. …

48. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"

Стаття 2. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

… рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки;

звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження;

рішення суду - рішення, постанова, ухвала суду, господарського суду, третейського суду, іноземного суду або арбітражу; …

Стаття 21. Види забезпечувальних обтяжень

До забезпечувальних обтяжень належать: …

2) право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України; …

Стаття 24. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. …

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. …

Стаття 25. Реалізація предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду

Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: …

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; …

Стаття 26. Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; …

Стаття 27. Порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання

Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. …

Стаття 28. Правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача

… Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 29. Передача обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження

Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону. …

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

49. Суд виходить з того, що згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

50. Визнання права власності як спосіб захисту цивільних прав передбачено статтями 16, 392 Цивільного кодексу України. З аналізу наведених правових норм Суд вбачає, що пред'явлення власником майна відповідного позову для захисту наявного в нього права власності можливе, якщо це право оспорюється або не визнається відповідачем, а також у разі втрати власником правоустановчого документа. Водночас виникнення цивільних прав, зокрема права власності, безпосередньо з рішення суду згідно з частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України може відбуватися лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Тобто за загальним правилом судове рішення не породжує, а лише підтверджує наявне в позивача право власності.

51. Звернення стягнення на предмет застави передбачено статтею 590 Цивільного кодексу України, статтею 20 Закону України "Про заставу" та статтями 24-26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку.

52. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 зазначеного Закону, зокрема, передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом. Порядок передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження врегульований статтею 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

53. Водночас при застосуванні судової процедури звернення стягнення на предмет застави положення наведених правових норм не передбачають можливості використання договірних умов щодо порядку реалізації заставного майна шляхом визнання права власності на нього за заставодержателем, зокрема за визначеною в договорі заставі ціною предмета застави.

54. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи Банку щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статей 627, 629, 582 Цивільного кодексу України та погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Банком позовних вимог, адже обраний ним спосіб реалізації заставного майна не відповідає процедурі, яка може бути реалізована в судовому порядку.

55. При цьому Суд враховує, що згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами Банк на момент звернення з позовом не реалізував передбаченого умовами Договору застави або відповідними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" позасудового порядку звернення стягнення на Предмет застави, який має наслідком перехід права власності на предмет застави до заставодавця. Відповідно, під час розгляду справи судами Банк не довів обставини набуття ним права власності на Предмет застави, невизнання такого права Відповідачем або ж вчинення Відповідачем дій, які перешкоджають або унеможливлюють реалізацію Банком порядку, передбаченого Договором застави та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

56. Суд не приймає до уваги викладені у касаційній скарзі доводи Банку про реєстрацію ним в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про початок процедури звернення стягнення на предмет застави та направлення листа-вимоги Відповідачу про те, що Банк вимушений буде розпочати процес звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку. Зазначені аргументи не спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності реалізації Банком усієї процедури передачі Предмета застави у власність Банка в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання, врегульованої Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

57. Також Суд не погоджується з твердженням Банку про те, що для суду апеляційної інстанції важливим та вирішальним було саме те, що Банком володіє Російська Федерація, а згідно з обставинами справи Банк намагається незаконно, свавільно заволодіти українськими надрами та позбавити 400 осіб їх робочих місць. Наведене не відповідає змісту мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог Банку. Водночас зазначення апеляційним господарським судом про кінцевого бенефіціара Банку та задіяння у виробничому циклі Товариства близько 400 робочих місць, на думку Суду, не стосується даного спору по суті заявлених вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Зважаючи на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

59. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

60. Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

61. Визнання права власності як спосіб захисту цивільних прав передбачено статтями 16, 392 Цивільного кодексу України. З аналізу наведених правових норм Суд вбачає, що пред'явлення власником майна відповідного позову для захисту наявного в нього права власності можливе, якщо це право оспорюється або не визнається відповідачем, а також у разі втрати власником правоустановчого документа. Водночас виникнення цивільних прав, зокрема права власності, безпосередньо з рішення суду згідно з частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України може відбуватися лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Тобто за загальним правилом судове рішення не породжує, а лише підтверджує наявне в позивача право власності.

62. Звернення стягнення на предмет застави передбачено статтею 590 Цивільного кодексу України, статтею 20 Закону України "Про заставу" та статтями 24-26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку.

63. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 зазначеного Закону, зокрема, передачі рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом. Порядок передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження врегульований статтею 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

64. Водночас при застосуванні судової процедури звернення стягнення на предмет застави положення наведених правових норм не передбачають можливості використання договірних умов щодо порядку реалізації заставного майна шляхом визнання права власності на нього за заставодержателем.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" відмовити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі №904/9931/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець