КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. Справа№ 910/22732/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - Гордуз О.О. - директор; Романовська О.І., довіреність № б/н від 15.01.2018,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 про зупинення провадження у справі №910/22732/17 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РА АГРО" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" та товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" про визнання Договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РА АГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" та товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №0107/1 від 01.07.2015 та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 призначено у справі №910/22732/17 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експертизи поставлено наступні запитання:

- Чи виконано рукописний підпис від імені позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО", у договорі № 06/03/14 на виконання робіт від 06.03.2014, актах виконаних робіт до договору №06/03/14 на виконання робіт від 06.03.2014, акті звірки взаємних розрахунків за період з 06.03.2014 до 30.06.2014 між відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" та позивачем від 30.06.2014, акті про зарахування зустрічних вимог від 03.07.2015 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" ОСОБА_4 чи іншою особою?

Також, вказаною ухвалою провадження у справі № 910/22732/17 зупинено на час проведення судової експертизи.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про необхідність встановлення обставин наявності чи відсутності схвалення оскаржуваного правочину позивачем, та враховуючи заперечення останнього щодо підписання директором товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" ОСОБА_4 зазначених вище документів, призначив у справі судову почеркознавчу експертизу. Відповідно у зв'язку з призначенням експертизи провадження у справі було зупинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи було подано з порушенням строків, встановлених статтями 80, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також, скаржник зазначає, що оскільки предметом позову є визнання недійсним договору у зв'язку з перевищенням повноважень директором позивача, невиконання чи неналежне виконання оплати за вказаним договором не є підставою для визнання його недійсним.

Крім цього, апелянт посилаючись на те, що колишній директор товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" ОСОБА_4 останні роки хворів та помер 02.10.2015, то, на думку скаржника, позивачем були необґрунтовано подані до суду першої інстанції документи, необхідні для проведення експертизи, за підписом вказаної особи, зроблені ним задовго до хвороби, бо, як вважає апелянт, стан здоров'я колишнього директора міг вплинути на зміну почерку.

В судовому засіданні 25.06.2018 представники апелянта - другого відповідача у справі підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі.

Позивач та перший відповідач правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від позивача та першого відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи наведене, а також те, що неявка представників позивача та першого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктами 11 та 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга розглядається колегією суддів в частині наявності підстав як для призначення експертизи, так і зупинення провадження у справі у зв'язку з цим.

В обґрунтування вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 0107/1 від 01.07.2015, позивач вказував на те, що ОСОБА_4, який уклав оспорюваний Договір від імені позивача, діяв не маючи на це відповідних повноважень, оскільки Статутом позивача встановлені обмеження виконавчого органу товариства.

В свою чергу, перший відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, зокрема, на те, що 06.03.2014 року між сторонами було укладено Договір №06/03/14 на виконання робіт від 06.03.2014, відповідно до пункту 1.1. якого позивач, як Замовник, доручає, а відповідач-1, як Виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати роботи по виготовленню, демонтажу, переносу та ремонту рекламних засобів. Відповідно до Акту звіряння взаєморозрахунків за період з 06.03.2014 по 30.06.2014, за позивачем значилась заборгованість у розмірі 102 000, 00 грн. 03.07.2015 року між позивачем та відповідачем-1 було підписано Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого позивач має перед відповідачем-1 непогашене грошове зобов'язання в сумі 21 360, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 560, 00 грн.) за Договором № 06/03/14 від 06.03.2014, тоді як відповідач-1 має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання за спірним Договором в сумі 19 200, 00 грн., в т.ч. ПДВ 3 200, 00 грн.

Таким чином, за доводами першого відповідача, між ним та позивачем було повністю проведено розрахунок та в повному обсязі виконані зобов'язання за спірним Договором.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів т.ін.).

Враховуючи наведене, колегією суддів визнається обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з'ясування обставин подальшого схвалення позивачем оспорюваного правочину входить до предмету доказування у даній справі.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскільки предметом позову є визнання недійсним договору у зв'язку з перевищенням повноважень директором позивача, невиконання чи неналежне виконання оплати за вказаним договором не є підставою для визнання його недійсним, слід зазначити наступне.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку встановлення обставин виконання чи невиконання позивачем зобов'язань за спірним договором є необхідним саме для з'ясування наявності чи відсутності підстав вважати схваленим позивачем оскаржуваний договір, оскільки як вже було вказано, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Отже, апелянт не вірно тлумачить висновки суду першої інстанції та відповідно вважає, що встановлення судом обставин з невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань може мати наслідком визнання договору недійсним саме з цих підстав.

Так, як вже було вказано, з'ясування виконання чи невиконання позивачем зобов'язань за спірним договором є необхідним саме для встановлення обставин наявності чи відсутності схвалення ним оскаржуваного правочину.

Таким чином, вказані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Позивач вказує, що подані до суду першим відповідачем, копії документів є копіями підроблених документів, оскільки підпис ОСОБА_4 вчинено на вказаних документах є очевидно підробленими. Позивач стверджує, що вказані документи виготовлено вже після смерті ОСОБА_4 і підпис за нього на них вчинено іншою особою. Печатку товариства, яку використовував ОСОБА_4 не було передано новому директору товариства позивача після смерті ОСОБА_4, яка сталася в жовтні 2015 року, тому вказану печатку мали змогу використати спадкоємці останнього, один з яких є керівником ТОВ "Алего", відповідача-2 у справі, а інший на даний час є учасником останнього.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Враховуючи викладене, оскільки наявні в матеріалах справи докази є суперечливими, а для роз'яснення питань, які виникли при вирішенні даного спору, необхідні спеціальні знання, зокрема, для встановлення чи виконано підписи від імені позивача у договорі №06/03/14 на виконання робіт від 06.03.2014, актах виконаних робіт до договору №06/03/14 на виконання робіт від 06.03.2014, акті звірки взаємних розрахунків за період з 06.03.2014 до 30.06.2014 між відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" та позивачем від 30.06.2014, акті про зарахування зустрічних вимог від 03.07.2015 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" ОСОБА_4 чи іншою особою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Стосовно посилань скаржника на те, що позивачем були необґрунтовано подані до суду першої інстанції документи, необхідні для проведення експертизи, за підписом ОСОБА_4, зроблені ним задовго до хвороби, бо, як вважає апелянт, стан здоров'я колишнього директора міг вплинути на зміну почерку, слід зазначити, що вказані обставини в частині зміни почерку вказаної особи через хворобу є припущенням та їх існування скаржником жодним чином не доведено.

При цьому, вказана обставина, на яку посилається апелянт, не може бути підставою для не призначення експертизи та відповідно скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що апелянт не був позбавлений права вказати про зазначене місцевому господарському суду або при наявності надати відповідні документи.

Отже, наведені доводи жодним чином не спроможні спростувати обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи.

Стаття 228 Господарського процесуального кодексу України передбачає такий вид зупинення провадження у справі як факультативний, тобто необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення судової експертизи.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Враховуючи те, що оскаржуваною ухвалою у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу і, оскільки для її проведення матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно скористався правом, наданим йому пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України та зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи.

Доводи апелянта про те, що позивачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи було подано з порушенням строків, встановлених статтями 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22732/17, розгляд справи призначено на 12.02.2018 року.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року ухвалено розгляд справи №910/22732/17 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2018 року.

Положеннями статті 181 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.03.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Отже, позивачем клопотання про призначення судової експертизи було подано під час підготовчого провадження.

Згідно п. 8 ч.2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали тривало підготовче провадження.

Враховуючи те, що позивачем клопотання про призначення судової експертизи було подано та розглянуто судом під час підготовчого провадження, доводи апелянта про пропуск товариством з обмеженою відповідальністю "РА АГРО" строку на його подання є необґрунтованими та підлягають відхиленню у зв'язку з цим.

З огляду на все вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - другого відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/22732/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 02.07.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко