Судове рішення 22-а-40574/08 від 24.06.2010

Судове рішення #7233855

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-40574/08 Головуючий у 1 інстанції Подрєзова Г.О.

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

Коваленко Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволені, а саме:

Визнано неправомірною відмову УСЗН Білоцерківської міської ради у перерахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та зобов’язано виплатити 1305 грн. недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, п ідставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалою особою після аварії на ЧАЄС у 1986 році 2 категорії, евакуйована із зони відчуження, що підтверджується копією посвідчення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно вирішив питання по суті та задовольнив позовні вимоги, колегія суддів погоджується з вказаними висновками рішення суду першої інстанції, проте зазначає, що судом першої інстанції помилково вказано дату з якої підлягає стягненню оскаржувана сума, а також її розмір, який підлягає відшкодуванню.

В своєму рішенні суд першої інстанції посилався на те, що згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року становив 440 грн. а з першого жовтня цього ж року 460 грн.

За таких обставин, позивач має право на доплату до пенсії в розмірі заробітної плати, передбаченої ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» починаючи з 09.07.2007 року, тобто з дати винесення рішення № 6-рп Конституційним судом України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2008 року підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині визначення дати, з якої підлягає стягненню доплата до пенсії.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2008 року, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:

Визнати дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у перерахунку та виплаті ОСОБА_5 одноразової допомоги на оздоровлення неправомірними.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_5 одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» 2 категорії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

_____________________ О.Ф. Ситников

_____________________ Н.М. Літвіна

_____________________ О.Г. Хрімлі