Судове рішення 22-а-40611/08 від 24.06.2010

Судове рішення #7233808

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-40611/08 Головуючий у 1 інстанції Володько І.С.

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіна Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

Коваленко Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання проведення перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю, а саме: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю з 01 липня 2007 року по 1 січня 2008 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати встановленого ст.. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України м. Білій Церкві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, п ідставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер. Відповідно до паспорта позивача, він зареєстрований та постійно проживає у м. Біла Церква.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно вирішив питання по суті та задовольнив позовні вимоги, колегія суддів погоджується з вказаними висновками рішення суду першої інстанції, проте зазначає, що судом першої інстанції помилково вказано дату з якої підлягає стягненню оскаржувана сума, а також її розмір, який підлягає відшкодуванню.

В своєму рішенні суд першої інстанції посилався на те, що згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року місто Біла Церква віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на наступне.

Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006-2007 рр. були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками рішення суду першої інстанції та додатково зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року становив 440 грн., а з 1 жовтня 2007 року – 460 грн..

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок доплати до пенсії, як непрацююча пенсіонерка, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», проте неправильно визначив дату з якої необхідно зробити перерахунок.

Позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території посиленого радіоактивного забруднення в розмірі заробітної плати, передбаченої ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» починаючи з 09.07.2007 року, тобто з дати винесення рішення № 6-рп Конституційним судом України

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, п ідставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду иївської області від 03 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю – підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині визначення дати, з якої підлягає стягненню доплата до пенсії.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві – задовольнити частково .

Змінити постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2008 року, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином:

«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_5, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно, а з 01 жовтня 2007 року – з розрахунку 460 грн. щомісячно.

В інший частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2008 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

_____________________ О.Ф. Ситников

_____________________ Н.М. Літвіна

_____________________ О.Г. Хрімлі