ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-5961/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2009 року, 09 год. 45 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.
за участю секретаря судового засідання Кріль Х.С.,
представника позивача ОСОБА_1,,
представника відповідача Гука Р.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 2595 про стягнення грошової компенсації, -
в с т а н о в и в :
21.09.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до військової частини А 2595 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 5 534,81 грн.
В обгрунтування позовних вимог покликається те, що у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІ (надалі - Закон N 2011-XII), він має право на отримання грошової компенсації взамін невиданого речового майна під час проходження дійсної військової служби в період до 18 серпня 2006 р. При звільнені Позивач отримав від Відповідача довідки на отримання грошової компенсації в розмірі 5 534,81 грн. Однак, така компенсація не виплачена, вважає, що дії відповідача по невиплаті такої грошової компенсації порушують його право на соціальний захист.
Представник відповідача позов визнав в частині права позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно до 11.03.2000 року, яка складає 1090,91 гривень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
Позивач проходив дійсну військову службу у військовій частині А 2595 на посаді начальника групи обслуговування та регламенту бортових засобів зв’язку та ЗАЗ та з 12.09.1998 р. до 18.08.2006 р. перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 2595.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.05.2006 року № 158 ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у відставку за п.67 підпункту «б» (за станом здоров’я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗС України з правом носіння військової форми одягу. З 18.08.2006 р. ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу частини.
Відповідно до довідки в/ч А 2595 від 21.08.2009 р. за № 105/2/119 ОСОБА_3 з 12.09.1998 р. по 18.08.2006 р. знаходився на фінансовому забезпечені у в/ч А 2595.
Вирішуючи спір, Суд керується ст. 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.91 р., якою визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які проходять службу на території України, і військовослужбовців - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України; членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби; військовозобов'язаних, призваних на збори, та членів їх сімей.
Відповідно до статті 3 цього ж Закону до військовослужбовців належать особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.
В період проходження служби у військовій частині Збройних Сил України ОСОБА_3 належав до категорії осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Згідно ст. 1 Закону N 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, в редакції, чинній під час проходження військової служби позивачем (але до 11.03.2000 року), держава гарантує забезпечення військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі; військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовцям грошову компенацію замість них.
Законом України «Про деякі міри по економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями (набрав чинності 11.03.2000 р.), призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Призупинення норми Закону є способом тимчасового припинення її дії. Призупинена правова норма не регулює суспільні відносини, а отже не може бути застосована Судом до вирішення спору. Таким чином, з 11.03.2000 року по 18.08.2006 року була відсутня правова норма, що передбачала право військовослужбовців на продовольче забезпечення під час проходження дійсної військової служби чи грошову компенсацію взамін нього.
Позивач не покликався на те, що використовував цивільний одягу на службі, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців, а отже дія призупиненої ч. 2 ст. 9 цього Закону на нього не розповсюджується.
У відповідності до вимог ст.8 Конституції України, в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів та інших правових актів Верховної Ради України, у відповідності до вимог ст. 150 Основного Закону та ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року № 422/96 – ВР, з наступними змінами та доповненнями, є Конституційний Суд України. А відтак, у Суду відсутні правові підстави не застосовувати положення Закону України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів», оскільки його у встановленому порядку неконституційним не визнано.
З огляду на викладене відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно лише з 11.03.2000 року по 18.08.2006 рік.
Представник відповідача надав суду довідку в/ч А 2595 від 15.08.2006 р. за № 158, що підтверджує заборгованість військової частини перед ОСОБА_3 за неотриману грошову компенсацію взамін речового майна при звільненні в сумі 5 534,81 грн. З цієї довідки вбачається, що грошова компенсація не сплачена за речове майно, право на яке виникло у позивача до 11.03.2000 р., а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченнях проти позову представник відповідача заявляв про застосування ч.1 ст. 100 КАС України та застосування правових наслідків пропуску строку. Проте, в судовому засіданні 29.12.2009 р. представник відповідача заявив, що суд повинен відмовити у задоволенні позову саме з мотивів відсутності у позивача права на отримання компенсації, а не внаслідок пропуску ним строку звернення до суду, а тому на застосуванні правових наслідків пропуску строку звернення до суду, які визначені ст. 100 КАС України, відповідач не наполягає. З урахуванням такої правової позиції відповідача, Суд вважає, що застосування ч.1 ст. 100 КАС України у спірних правовідносинах є неможливим.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошової компенсації взамін речового майна за період з 12.09.1998 р. по 11.03.2000 року в сумі 1090,91 гривень є обґрунтованими та підставними, а в іншій частині позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то такі у справі відсутні, а тому й між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з військової частини А 2595 (Львівська область, м. Броди, вул.. Храпая, буд. 1) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) 1090,91 гривень.
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2009р. о 14:30
Суддя В.М.Кравчук