Судове рішення 22-а-40575/08 від 24.06.2010

Судове рішення #7233635

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-40575/08 Головуючий у 1 інстанції Кошель Б.І.

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

Коваленко Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволені повністю, а саме:

Зобов’язано УПФ України в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_5 згідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року, та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строку від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Білій Церкві, як непрацююча пенсіонерка. Відповідно до паспорта вона зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква, яке згідно постанови КМУ за № 106 від 23.07.1991 року /додаток 1/ віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях посиленого радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю 1 мінімальна заробітна плата. Проте вказана доплата проводиться позивачу в розмірі 5 грн. 20 коп., що встановлено Постановою КМУ № 836 «Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що згідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вказане рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивачка набула не з 01.07.2007 року, а з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в п. 3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року – 440 гривень, а з 31.10.2007 року 460 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, право позивача на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року, а з 31.10.2007 року 460 грн.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази по справі в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2008 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

_____________________ О.Ф. Ситников

_____________________ Н.М. Літвіна

_____________________ О.Г. Хрімлі