Судове рішення 22-а-40581/08 від 24.06.2010

Судове рішення #7233631

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-40581/08 Головуючий у 1 інстанції Островська О.О.

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

Коваленко Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської Ради про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача суму одноразової матеріальної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в сумі 1050 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою задовольнити його вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що постанова КМ України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачка є постраждалою особою після аварії на ЧАЄС 2-ї категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986 році, що підтверджується копією посвідчення, а згідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ї групи які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачці у 2006 році у сумі 75 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав вимоги позивача обґрунтованими, а заперечення відповідача проти позову безпідставними.

З такими висновками суду не можна погодитися виходячи з наступних підстав:

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, п.3. 4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати її та прийняти нову, якщо висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що відповідає часу виникнення правовідносин, передбачено, що інвалідам 1 та 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Проте, щодо вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то, на думку колегії суддів, відповідач правомірно керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно-предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно-предметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тому вимога позивача щодо стягнення щорічної допомоги за 2006 рік не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача на корись позивача щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, тому постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову в задоволення позову щодо стягнення щорічної допомоги за 2006 рік.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205 та 207 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської Ради задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2007 року – скасувати.

Постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

_____________________ О.Ф. Ситников

_____________________ Н.М. Літвіна

_____________________ О.Г. Хрімлі