Судове рішення 22-а-40706/08 від 24.06.2010

Судове рішення #7233573

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-40706/08 Головуючий у 1 інстанції Невгад Л.М.

Суддя доповідач Ситников О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі: Ситникова О.Ф.,

Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

Коваленко Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з позовом про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2008 року позовні вимоги позивача задоволено, а саме:

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь позивача 2200 грн. недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначили, що вказана постанова суду не відповідає вимогам процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Письмових заперечень на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога, постраждалим 1 категорії, на оздоровлення в розмірі – 3-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції правильно посилався на те, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, і такий строк встановлено відповідно до ст.. 99 КАС України в один рік. Позивач не просить поновити строк звернення до суду, поважної причини пропуску строку не зміг вказати, а пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою відмови в задоволенні позовних вимог, що передбачено ст.. 100 КАС України. Також, суд першої інстанції вказує на те, що п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України на предмет відповідності його Конституції України не розглядалось, а отже неконституційним не визнано.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно-предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно-предметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до вимог ст.ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік – то колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та додатково зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вказане рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2008 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

_____________________ О.Ф. Ситников

_____________________ Н.М. Літвіна

_____________________ О.Г. Хрімлі