Справа № 11 -а-1514/2008 Головуючий в 1 інстанції - Педенко A.M.
Категорія- ст. 185 ч. 1 КК України Доповідач - Стрижко C.I.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва в складі:
• - головуючого судді Британчука В.В.
суддів Стрижко С. І. Ходаса В.І.
- з участю прокурора Мінакової Г.О.
- засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2008 року, яким
- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва,
українець, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, не працюючий, без визначеного
місця проживання та реєстрації; раніше судимий: 31.05.2005 року Подільським районним судом м.
Києва за ст. 309 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений
від відбуття покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки; постановою Дніпровського
районного суду м. Києва від 14.02.2006 року іспитовий строк ОСОБА_1 був скасований, та він
направлений для відбуття покарання у вигляді позбавлення волі; -
- засуджений за ст. 185 ч. 1 КК України на один рік позбавлення волі. На підставі ст.
71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднана
частина не відбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено
покарання у виді трьох років двох місяців позбавлення волі.
Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 03.03.2008 року, приблизно о 21 год. 00 хв., знаходячись за місцем проживання в кімнаті 425 готелю «ЦЕНТР», розташованого по пр-ту Повітряфлотському, 76-А в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, вирішив таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, побачивши, що у вказаному приміщенні на ліжку спить мешканець цієї ж кімнати гр. ОСОБА_2, у якого на ремені джинсових штанів знаходиться мобільний телефон «НОКІА Н-95» чорного кольору, а в задній кишені джинсових штанів останнього - портмоне коричневого кольору, підійшов до потерпілого і, впевнившись, що за його злочинними діями не спостерігають сторонні особи, зняв з ременя штанів ОСОБА_2 мобільний телефон «НОКІА Н-95», вартість якого, згідно із висновком судово-товарознавчої експертизи № 4585 від 29.05.2008р. складає 2512, 75грн., та витягнув з задньої кишені джинсових штанів портмоне, з якого викрав гроші в сумі 100 доларів США, що згідно курсу НБУ на 03.03.2008р. складає 505 грн., та 150 гривень.
Всього ОСОБА_1 таємно викрав майно гр. ОСОБА_2 на загальну суму 3167 грн. 75 коп. В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи факту вчинення ним
інкримінованого йому злочину, обґрунтованості свого засудження і правильність кваліфікації
своїх дій за ст. 185 ч. 1 КК України, відповідності закону призначеного йому покарання за
останній злочин, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому
покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, оскільки вважає, що відбув
попереднє покарання за вироком Подільського районного суду від 31.05.2005 року повністю, а
тому суд першої інстанції необгрунтовано призначив йому остаточне покарання, приєднавши
до нового не відбуте покарання за попереднім вироком.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд уважає її такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна та про кваліфікацію дій засудженого за ст. 185 ч. 1 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі та наведеними у вироку доказами, в їх сукупності, які не заперечувались будь-ким із учасників судового розгляду, у тому числі і засудженим.
Покарання за останній злочин ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Крім того судом першої інстанції правильно і обґрунтовано призначено і остаточне покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 71 КК України.
Відповідно до матеріалів справи, вироком Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 був засуджений за ст. 309 ч. 2 до трьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробовуванням та з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2006 року засудженому ОСОБА_1 було скасовано іспитовий строк призначений вироком Подільського районного суду м. Києва від 31.05.2005 року та його оголошено у розшук для направлення для відбуття покарання до місця позбавлення волі, оскільки ОСОБА_1 жодного разу не з'явився без поважних причин для реєстрації до органів ВКВІ Дніпровського району м. Києва, та не виконував покладені на нього судом обов'язки. Вказана
Постанова суду є чинною та не скасована.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 вчинив новий злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, суд правильно застосував ст. 71 КК України і призначив засудженому покарання за сукупністю вироків. При цьому, у відповідності з вимогами ч. 4 цієї статті, остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків визначено більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутого покарання за попереднім вироком.
А тому, доводи апеляції ОСОБА_1 про зміну вироку в зв'язку з необгрунтованим призначенням йому покарання на підставі ст. 71 КК України є неспроможними та задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2008 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни.