ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" липня 2006 р.  

11 год. 30 хвил.              Справа № АС-27/350-06

вх. № 6557/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

позивача –– Смірнова І.Ю. – представника (за дорученням)

відповідача – Чухіної Л.С. – представника  (за дорученням), Коваленко О.В. – представника (за дорученням)

по справі за позовом  ЗАТ СП "Цукрове" смт. Чапаєво   

до  Красноградська МДПІ Харківської обл., м. Красноград  

про визнання нечинними рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача -  №0000162310/0, №0000172310/0 від 17.04.2006р.  та №0000162310/1, №0000172310/1 від 22.05.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представники відповідача зазначають, що оскаржені рішення також цілком відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохають в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дана справа розглядалася на підставі процесуальних  норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 05.04.2006р. відповідачем було закінчено проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ СП «Цукрове» за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. За результатами перевірк складено Акт від 05.04.2006р. №124/23-021/31633236.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем положень:

- п.п.5.5.1 п.5.5. п.5.1 ст.5. п.1.32 ст. 1 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від'ємне значення об"єкта оподаткування за 2005р. р. на суму 1.020.200.00 грн, встановлено заниження оподатковуваного прибутку за 4 кв.2005р. на суму 2.714.200,00 грн.;

- п.4.8 ст.4. п.п.7.2.1  п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на
додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ за квітень 2005 р. в сумі
404.084,00 грн; за жовтень 2005 р. у розмірі 342.781,00 грн; за листопад 2005 р.
розмірі 746.880,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем були ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.04.2006р. №0000172310/0 (яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі
1085680 грн.,  з них 678550,00 грн. - основний платіж, 407130,00 грн. — фінансова санкція),

та від 17.04.2006р. №0000162310/0 (яким визначено податкове зобов'язання позивача з ПДВ у сумі 2242118 грн., з них 1494745 грн. – основний платіж, та 747373 грн. – фінансова санкція).

По результатам процедури адміністративного оскарження здійснених  нарахувань, відповідачем 22.05.2006р. були ухвалені також податкові повідомлення-рішення №0000162310/1 та №0000172310/1, на тіж суми що і попередні рішення. Суд вважає необхідним відзначити, що незважаючи на те, що в рішненні №0000172310/1 словами зазначено про нарахування суми 1085680 грн., цифрами помилково вказано лише суму 746405 грн.

В  Акті  перевірки  (стор. 23,  24)  зазначено,  що  ЗАТ  СГП  «Цукрове»  укладено  з  ТОВ «Енергоінвест»  договір  від  07.11.05  №ТК  0711/2005/965   купівлі-продажу  товару  на  умовах товарного кредиту, який передбачав надання ЗАТ СГП «Цукрове» відстрочку   кінцевого розрахунку за отриманий товар на певний строк під процент. Згідно акту приймання-передачі від 08.11.05 №1 ТОВ «Енергоінвест» було передано, а ЗАТ СГП «Цукрове» прийнято цукор-пісок в мішках в кількості 5.000,000 тн на загальну суму 14.004.000,00 грн в т.ч. ПДВ 20%. Крім того, ТОВ «Енергоінвест» було надано ЗАТ СГП «Цукрове» послугу по відстроченню кінцевого розрахунку (послугу товарного кредиту) на суму 4 481 280,00 грн (чотири мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп) в т.ч. ПДВ 20% - 746 880,00 грн.

Перевіряючі стверджують, що «оскільки об 'єктом нарахування процентів (відсотків) є
товари, а не інші об'єкти, то проценти (відсотки) за товарним кредитом не можуть бути
платою за користування послугою товарного кредиту,   надання якої за угодами товарного
кредиту взагалі є неможливим».

Між тим, товари не можуть бути об'єктом нарахування відсотків, оскільки товари є предметом матеріального світу, вимірюються у фізичних величинах (тонах) і як на них можуть нараховуватись відсотки (які вимірюються в процентах або грошових одиницях) абсолютно є незрозумілим. Економічний зміст  товарного кредиту полягає в тому, що покупцю надається відстрочка оплати за товар, тобто покупець користується чужими коштами (які він мав би одразу сплатити за товар). Пунктами 4.2.4
та 5.2   Договору товарного кредиту від 07.11.05 №ТК 0711/2005/965 було передбачено, що ЗАТ СГП «Цукрове» має право відмовитись від користування послугою товарного кредиту, сплативши вартість товару протягом одного дня з моменту отримання товару, факт оплати буде підставою для припинення нарахування відсотків за послугу по відстроченню кінцевого розрахунку за товар.

Отже об'єктом нарахування відсотків за договором товарного кредиту є саме сума заборгованості (тобто чужі грошові кошти, що знаходяться у користуванні покупця), а надання такого права - є послугою.

Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. Отже за своєю суттю договір товарного кредиту є змішаним договором, містить у собі елементи договору купівлі-продажу та комерційного кредиту (ст. 1057 ЦКУ).

Перевіряючими    зазначається,    що    за    угодами    товарного    кредиту    проценти
нараховуються саме на товари, збільшуючи їх вартість, а витрати з придбання товарів за угодами товарного кредиту складаються з вартості товарів, збільшеної на суму процентів. Між тим, порядок визначення витрат на придбання товарів врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України  від 20.10.99 №246.  Згідно з п.14 П(С)БО №9 „Запаси” сума процентів не включається до первісної вартості запасів, а належить до витрат того періоду, в якому
вони були здійснені (встановлені). Крім того, відсотки нараховувались на суму за кожен   день   користування   послугою   по   відстроченню   кінцевого   розрахунку,   товари   були
реалізовані до закінчення періоду нарахування відсотків.  

          Перевіряючі також стверджують, що товар було продано за ціною, значно нижчою від
ціни придбання, тобто здійснено збиткову операцію, що не може бути визнано господарською
діяльністю, а тому витрати, понесені на отримання послуги товарного кредиту не можуть бути  включені до складу валових витрат.

Між тим, придбаний позивачем товар (цукор-пісок) загальною вартістю 14.004.000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% г   був в подальшому (відповідно до Договору купівлі-продажу від 01.11.05 №111-С/П 05 згідно акту приймання-передачі від 08.11.2005 р. №1) реалізований ТОВ «Цукровий союз» на загальну суму 14.904.000,00 грн в т.ч. ПДВ 20%. Отже товар було реалізовано з прибутком у розмірі 900.000,00 грн. Договором було передбачено, що ТОВ «Цукровий союз» здійснює оплату протягом 2-х днів з моменту отримання товару. Нажаль ТОВ «Цукровий союз» затримало оплату за товар, а тому ЗАТ СГП "Цукрове" змушено було скористуватись послугою товарного кредиту.

Особливості визначення складу витрат у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями врегульовано п.п.5.5 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» під доходом слід розуміти сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. Згідно з П(С)БО №3 прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Отже відсутні законодавчі підстави ототожнювати такі поняття як доход та прибуток, і не завжди в результаті господарської операції фактично отримується прибуток.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такий перелік обмежень наведено в п.5.3 ст.5 Закону, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає заборони відносити на валові витрати, витрати, пов"язані з господарською діяльністю, якщо не було отримано прибутку.

Отже в результаті господарських операцій з придбання товару (цукру-піску) на умовах товарного кредиту і подальшої реалізації цього товару оплата була затримана з незалежних від ЗАТ СГП «Цукрове» підстав, в той же час це жодним чином не позбавляє ЗАТ СГП «Цукрове» права на віднесення відсотків за послугою товарного кредиту до складу валових витрат на підставі п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки (стор. 30,31) зазначається, що в зв'язку з тим, що товари, придбані на
мовах товарного кредиту, не використані у власній господарськійдіяльності, то відповідно і відсотки по товарному кредиту не використані у власній господарській діяльності, а тому відсутнє право на податковий кредит, по сумам ПДВ, нарахованим на послугу товарного кредиту.

Між тим, як зазначено вище, позивач використовував товари та надану послугу товарного кредиту у власній господарській діяльності, отримавналежним чином оформлену податкову накладну, а тому ЗАТ СГП «Цукрове» згідно з п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість” правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, включені в послугу товарного кредиту, отриману позивачем.

В акті перевірки (стор. 28, 29) зазначається, що між ЗАТ СГП «Цукрове» та ТОВ ФПС «Агро» укладено товарообмінний (бартерний) договір від 01.02.05 №БС01-0205 у відповідності до якого ЗАТ СГП «Цукрове» зобов'язалось передати товар (цукор-пісок) в обмін на інший товар (векселі, емітовані третіми особами). На виконання договірних зобов'язань ЗАТ СГП «Цукрове» було передано ТОВ ФПС «Агро» товар (цукор-пісок) у лютому та листопаді м-ці 2005 р. на загальну суму 4.487.180,88 грн в т.ч. ПДВ 20% - 747.863,48 грн. На зазначені суми ЗАТ СГП «Цукрове» було видано податкові накладні та включено в податкові зобов'язання за відповідний період.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «ФПС «Агро» було передано ЗАТ СГП «Цукрове» товар (векселі, емітовані третіми особами) у квітні та жовтні м-ці 2005 р. на загальну суму 4.487.188,78 грн в т.ч. ПДВ 20% - 747.864,80 грн. На зазначені суми ТОВ ФПС «Агро» було видано податкові накладні, які ЗАТ СГП «Цукрове» включило до складу податкового кредиту відповідного періоду.

З посиланням на п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» та п.п.7.4.1  п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» перевіряючі стверджують, що вартість отриманих векселів не включається до складу валових витрат а тому ПДВ, пов'язаний з таким придбанням, відшкодовується за рахунок інших джерел і до складу податкового кредиту не включається.

Між тим, перевіряючими здійснено посилання на норму права яка на момент виникнення правовідносин втратила чинність. Так Законом України від 25.03.2005р. №2505-4 (опубліковано в Урядовому кур'єрі 2005. 03. 31.03.2005 N 58-59) п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» було викладено в новій редакції, згідно з якою право на податковий кредит не залежить від факту включення вартості товарів до складу валових витрат і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, згідно з п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. При цьому згідно з п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 зазначеного Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

З   посиланням   на   п.1.4   ст.1   Закону   України   «Про   оподаткування   прибутку
підприємств»   та  ст.З   Закону   України   «Про   цінні   папери   та   фондову   біржу»   перевіряючі стверджують, що вексель є цінним папером. Але перевіряючими не враховано, що  в податкових відносинах вексель має інший, ніж розрахунковий документ, юридичний характер. Згідно з п.1.6 ст.1   Закону   України   "Про   оподаткування   прибутку підприємств"   товари   -   матеріальні   та  нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Отже в цілях оподаткування векселі, емітовані третіми особами, визнаються товаром.

З посиланням на п.п.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону «Про ПДВ» перевіряючі стверджують, що
операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за грошові кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності не є об'єктом оподаткування ПДВ. В той же час необхідно зазначити, що під видачею (емісією) векселя слід розуміти первісне вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи - векселедержателя або ремітента. ЗАТ СГП «Цукрове» отримало від ТОВ «ФПС «Агро» векселя, емітовані третіми особами, а не ТОВ ФПС «Агро», грошової оплати за ці векселя не здійснювало, а здійснило товарообмінну (бартерну) операцію, в обмін на векселі було передано цукор-пісок. Отже посилання на п.п.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону «Про ПДВ» є безпідставним.

З посиланням на п.4.8 ст.4 Закону «Про ПДВ» перевіряючи стверджують, що номінал
векселя не може бути збільшений на суму ПДВ, а ПДВ в товарообмінних (бартерних) операціях слачується з частини вартості векселів. Далі зазначається, що податкові накладні виписані з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ».

          Між тим, укладений господарський договір міни передбачає здійснення двох господарських операцій:

1.          передачу ЗАТ СГП «Цукрове» у власність ТОВ ФПС «Агро» товару (цукру-піску);

2.           передачу ТОВ ФПС «Агро» у власність ЗАТ СГП «Цукрове» товару (векселів емітованих третіми особами);

Пункт 4.8 ст.4 Закону «Про ПДВ» регулює порядок визначення бази оподаткування ПДВ саме операції з поставки товару, розрахунки за який забезпечені векселем. База оподаткування ПДВ операції з передачі векселя в обмін на інший товар регулюється іншими нормами Закону „Про ПДВ”.

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону «Про ПДВ» у разі поставки товарів без оплати у межах

бартерних (товарообмінних) операцій без оподаткування визначається виходґчи з фактичної ціни операції, але_не нижчої за звичайні ціни. Згідно з п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону «Про ПДВ» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) Відповідно до п.7.1  ст.7 Закону «Про ПДВ» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Отже базою для нарахування ПДВ на векселі буде договірна ціна векселів, але не нижче звичайної ціни на такі векселі, а ПДВ має додаватись до ціни векселів. Оскільки договірна ціна векселів була визначена на рівні номінальної вартості (номіналу) таких векселів, то базою для

Нарахування ПДВ буде саме номінальна   вартість   векселів,   а   ПДВ   буде   додаватись   до   їх номінальної вартості.

Податок на додану вартість є непрямим податком, який додається до ціни товару та являє собою частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, продажу та надання послуг або після митного оформлення. Суть ПДВ полягає в оплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів (робіт, послуг) з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) на стадії їх реалізації. Отримавши від контрагентів податкові накладні, ЗАТ СГП «Цукрове» отримало право на податковий кредит, а в свою чергу у контрагентів за договором виникли податкові зобов'язання, тобто за даною операцією не була порушена економіко-правова природа податку на додану вартість.

Щодо невідповідності податкових накладних вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» то в акті перевірки не зазначено в чому саме полягає така невідповідність, до того ж безпосередньо в Акті перевірки (абз.4 стор.28) зазначено, що «при перевірці наявності та правильності оформлення податкових накладних встановлено, що всі податкові накладні, включені до податкового кредиту відповідають вимогам «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997року №165».

За таких обставин, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного,

Керуючись статтями   8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення  Красноградської  міжрайонної  державної  податкової  інспекції в Харківській області -  №0000162310/0, №0000172310/0 від 17.04.2006р.  та №0000162310/1, №0000172310/1 від 22.05.2006р.

Стягнути з державного бюджету на користь позивача – Закритого акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства „Цукрове” суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 31.07.2006р. о 11-00 год.

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.