Справа № 22-5965
Головуючий в інстанції- Поливам Л.Д.
Доповідач - Осипенко M.I.
РІШЕНЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Осипенка М. І.
Суддів Заришняк Г.М. , Шиманського В.Й.
При секретарях Дима О.І., Горлатенко О.С. , Полонській Г.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 діючого за дорученням в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
За зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна, набутого за час шлюбу особистою власністю чоловіка, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2007 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилаючись на те, що з відповідачем по справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 8 червня 1996 року. З квітня 2007 року шлюбно-сімейні стосунки були припинені, у зв'язку з тим, що у відповідача є інша жінка, з якою він підтримує стосунки. Під час шлюбу за спільні кошти ними було придбано таке майно:
• - однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 52100 грн.,
• - автомобіль «DACIA LOGAN», вартістю 65000 грн.,
- автомобіль «Деу - Матіс», вартістю 41000 грн. яке є їх спільним
майном подружжя, та після доповнень та уточнень позовних вимог просила
розділити це майно наступним чином, визнавши за нею право власності на
2/3 частини квартири АДРЕСА_2 з
урахуванням інтересів неповнолітньої доньки ОСОБА_4, та визнати за нею,
позивачкою, право власності на автомобіль «Деу-Матіс», а за відповідачем
право власності на 1/3 частину спірної квартири, та зобов'язати ОСОБА_2 сплатити на її користь кошти у сумі 13.266 грн. від проданого
відповідачем без її згоди автомобіля «DACIA LOGAN», виходячи із вартості цього автомобіля 65.532 грн., та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Не погоджуючись частково з позовом, відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання майна, набутого за час шлюбу його особистою власністю, зазначаючи при цьому, що дійсно вказані автомобілі є спільною сумісною власністю сторін, проте просив суд визнати квартиру НОМЕР_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 , посилаючись на те, що ця квартира була придбана ОСОБА_2 під час шлюбу, однак за його особисті кошти, які він отримав від своєї матері, як компенсацію за спадкове майно після смерті свого дядька ОСОБА_1, та вказав, що позивачкою значно завищена вартість проданого автомобіля «DACIA LOGAN», так як насправді автомобіль був проданий за 45000 грн., оскільки був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, відповідно до Додатку4 №1 договору страхування заставлених транспортних засобів, вартість спірного автомобіля визначена в 67532 грн. Поскільки спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача, просив задовольнити зустрічний позов.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволений частково.
Постановлено: в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної
сумісної власності, визнати за ОСОБА_3 право
власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2.
Присудити ОСОБА_3 на праві власності
автомобіль «Деу Матіс», д.н.НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за проданий автомобіль «DACIA LOGAN» у розмірі 13.266 грн.. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО грн.
ОСОБА_2 в зустрічному позові про визнання квартири АДРЕСА_3 його особистою приватною власністю - відмовити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2007 року скасувати, зняти арешт з квартири АДРЕСА_3.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_1 просив змінити рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального закону, суд дав невірну оцінку зібраним по справі доказам, та його висновки базуються на припущеннях. Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 червня 1996 року, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбно-сімейні відносини між подружжям припинились у квітні 2007 року, після чого вони стали проживати окремо.
Під час шлюбу сторони придбали майно: однокімнатна квартира АДРЕСА_1, автомобіль «DACIA LOGAN», автомобіль «Деу - Матіс».
Відповідно до вимог ст. 60 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що придбані сторонами в період перебування в шлюбі майно, а саме : автомобіль «DACIA LOGAN», автомобіль «Деу - Матіс» є спільною сумісною власністю подружжя. А тому суд правильно задовольнив в цій частині позов, відповідно до вимог ст. 60, 69 СК України.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд виходив з того, що ним не доведений факт придбання спірної квартири за його особисті кошти. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що отримані від матері кошти ОСОБА_2 витратив на власні потреби, а на придбання квартири отримав кредит у розмірі 5000 доларів США.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04 березня 2002 року ОСОБА_2 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.
Як вбачається із повідомлення, наданого Печерською філією «ПриватБанку» від 18 березня 2008 року, в якому зазначено, що 27 лютого 2002 року між «ПриватБанком» та ОСОБА_2 договір кредиту під №ДП-0332 не укладався, а укладався під таким же номером договір та додаткова угода до нього про відкриття та обслуговування картрахунку, із яких не вбачається встановлення кредитного ліміту в розмірі 5000 доларів США саме для придбання спірної квартири. Оскільки цільове витрачання коштів в разі придбання нерухомого майна за кредитним договором є його істотною умовою, то ця обставина обов'язково мала бути вказана в договорі.
Крім того, як вбачається із заповіту від 23 березня 1993 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 1996 року, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті свого дядька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла однокімнатна квартира АДРЕСА_4. Від своєї частки у спадковому майні ОСОБА_2 відмовився на користь своєї матері -ОСОБА_6
Відповідно до квитанцій серії И№4836985 від 02.11.2001 року, серії И№4837198 від 05.11.2001 року, серії И №39406652 від 19.11.2001 року, серії И №9406662 від 20.11.2001 року ОСОБА_6 було переведено коштів на загальну суму 7300 дол. США, що у гривневому еквіваленті на час зарахування згідно з курсом, зазначених в ордерах №№3, 6, 12 та 117938, становило 38602 грн. 16 коп., були зараховані на рахунок №26201410000537. Згідно валютних меморіальних ордерів №148963 та №149943, ОСОБА_2 з цього рахунку знімались кошти: 12 лютого 2002 року в розмірі 700 дол.США (3724, 42 грн.), 22 лютого 2002 року у розмірі 6580, 00 дол.США (35016, 13 грн.) тобто напередодні купівлі ним спірної квартири.
Крім того, як вбачається із письмової заяви ОСОБА_6 від 4 липня 2007 року, підпис на якій засвідчений нотаріально, кошти, у зазначеному вище розмірі передавались саме ОСОБА_2 від продажу спадкової квартири на придбання останнім квартири в м. Києві. Ці ж самі обставини були також підтверджені свідком ОСОБА_7, допитаною в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 24 КпІПС України в редакції 1969 року ( який був чинним на час придбання квартири), майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
За таких обставин , оцінююче вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про те, що квартира АДРЕСА_3 придбана подружжям ОСОБА_2 під час шлюбу за спільні сумісні кошти та є спільною сумісною власністю, оскільки спростовується вищенаведеним та наявними у матеріалах справи доказами, у суду не було підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частку спірної квартири, а тому його рішення в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
В решті рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 307 ЦПК України, колегія суддів :
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 діючого за дорученням в інтересах відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру та про задоволення позову ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 скасувати та постановити в цій частині нове рішення , яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.