справа 11-а-1449/2008
Головуючий у першій інстанції— Педенко А.М. .
Категорія - 309 ч. 2 КК України
Доповідач - Стрижко С. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
• - головуючого судді Британчука В.В.
• - суддів Стрижко С.І. Кравченка С.І.
- з участю прокурора Тертичного О.А.
- захисника ОСОБА_2С
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі - старшого помічника прокурора Солом'янського району м. Києва Рибалка І.А. на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2008 року.
Зазначеною постановою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с Кожухівка Коростенського району Житомирської області, українки, з середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, проживаючої без реєстрації у АДРЕСА_1, раніше судимої: 02.07.2004 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненої 21.07.2005 р. за ст. З п. «а» Закону України «Про амністію», у вчиненні злочинів, передбачених ст. 309 ч. 2 КК України, -
- направлена прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у тому, що вона, 04.12.2007 року, приблизно о 14 годині, знаходячись на вул. Жмеринській житлового масиву Борщагівка в м. Києві, у невстановленої слідством особи за 25 гривень, діючи повторно, незаконно придбала для особистого вживання два медичних шприці, в яких знаходився кустарно виготовлений препарат, який містить наркотичний засіб - ефедрон, які сховала до сумки та почала повторно незаконно зберігати при собі. В подальшому придбаний наркотичний засіб ОСОБА_4 перенесла до місця свого мешкання, а саме в квартиру АДРЕСА_2, де частину вжила, а решту залишила для власного вживання, зберігаючи при собі до моменту затримання.
Зазначені дії ОСОБА_4 були кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 309 ч. 2 КК України.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції, як це зазначено у постанові, враховуючи те, що за результатами проведеної під час судового розгляду справи судово-психіатричної експертизи було встановлено, що підсудна виявляла ознаки психічних та поведінкових розладів, що викликані вживанням психостимуляторів та синдром залежності, прийшов до висновку, що під час проведення досудового слідства участь захисника мала бути обов'язковою та було порушено право на захист ОСОБА_4, оскільки вона в силу свого стану здоров'я в достатній мірі не могла здійснювати свій захист самостійно.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову суду, як незаконну, скасувати, а справу направити до Солом'янського районного суду м. Києва для розгляду по суті. При цьому вказує на те, що, всупереч висновку суду першої інстанції, по справі відсутні такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали розгляду судом справи та були підставою для її повернення на додаткове розслідування.
Так, на думку апелянта, суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи, враховуючи висновки експертизи про виявлення у підсудної ОСОБА_4 ознак психічних або поведінкових розладів, що викликані вживанням психостимуляторів та синдром залежності, мав можливість шляхом допиту експерта встановити, чи дійсно підсудна не могла з урахуванням її психічних вад самостійно захищатися від пред'явленого їй обвинувачення під час досудового слідства. Крім того, прийшовши до висновку, що підсудна по своєму психічному стану не могла розуміти свої дії і керувати ними, в порушення вимог ст. 281 КПК України мав можливість усунути виявлені, на його думку, істотні порушення КПК України в ході судового слідства, призначивши ОСОБА_4 захисника у судовому засіданні після проведення відповідної експертизи та отримання її результатів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію; пояснення захисника про законність і обґрунтованість постанови суду, необхідність повернення справи на додаткове розслідування у зв'язку із порушенням права ОСОБА_4 на захист під час досудового слідства; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.
Питання про повернення справи на додаткове розслідування вирішується мотивованою постановою, в якій зазначається, в чому конкретно виявилася неповнота та неправильність досудового слідства, чому суд позбавлений можливості усунути їх у судовому засіданні, які саме обставини мають бути з'ясовані при додатковому розслідуванні.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК України участь захисника є обов'язковою у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад.
Проте, як видно з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції ці вимоги закону не виконав.
Так, направляючи зазначену кримінальну справу прокурору Солом'янського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції, пославшись на висновки судово-психіатричної експертизи про виявлення у ОСОБА_4 ознак психічних та поведінкових розладів, що викликано вживанням психостимуляторів та синдрому залежності від наркотичних засобів, що містять ефедрин, не звернув уваги на ті обставини, що за тими ж висновками експертів:
• - виявлена у підсудної залежність не супроводжувалась порушеннями інтелекту, пам'яті, критичних здібностей у цілому, та не позбавляла її у період інкримінуємого їй діяння, а також не позбавляє у теперішній час можливості розуміти свої дії та керувати ними,
• - а посилання підсудної на перенесені нею травми голови та на наявність у неї захворювання - олігофренії не знайшли свого об'єктивного підтвердження та не привели до розвитку у неї характерних посттравматичних психопатологічних порушень, які не були виявлені і при проведенні експертизи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, маючи сумніви у психічному стані ОСОБА_4 та її можливості самостійно захищатися від пред'явленого їй обвинувачення, мав реальну можливість з'ясувати це питання шляхом допиту у судовому засіданні з цього приводу експертів, і у разі встановлення у підсудної таких психічних вад, через які вона не могла сама реалізувати своє право на захист, вирішити питання про обов'язкову участь захисника в розгляді справи в суді першої інстанції - з моменту встановлення цих вад, призначивши їй захисника в порядку ст. 47 КПК України.
Крім того, висновок суду першої інстанції в постанові про порушення права ОСОБА_4 на захист на досудовому слідстві у зв'язку із не призначенням їй професійного захисника не відповідає матеріалам справи.
Так, за матеріалами кримінальної справи:
• - з моменту затримання підсудної, їй неодноразово роз'яснювались процесуальні права, у тому числі і мати захисника, від послуг якого ОСОБА_4 відмовлялась (а. с. 31-34, 56, 65-69),
• - під час допитів у якості підозрюваної та обвинуваченої будь-яких даних про наявність у неї травм голови не сповіщала, заявляючи, що ніколи не перебувала на обліку у лікарів-психіатрів (а. с. 35, 40, 44),
• - згідно із вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 2 липня 2004 року при попередньому засудженні свій захист здійснювала самостійно (а. с. 49-50),
• - відповідно до даних медичних довідок на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебувала (а. с. 51-52),
• - під час досудового слідства від проходження медичного огляду на предмет наркотичної залежності відмовилась (а. с. 54).
А тому, враховуючи ці обставини та зібрані по справі матеріали, посилання районного суду на порушення права на захист ОСОБА_4 та на необхідність обов'язкової участі захисника під час досудового слідства є безпідставними.
З огляду на наведене, суд першої інстанції не навів переконливих мотивів необхідності додаткового розслідування, не виконав вимог кримінально-процесуального закону, а тому
Постанова не може вважатися обгрунтованою і підлягає скасуванню, а справа - поверненню на судовий розгляд у той же суд.
Підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365-366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2008 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 на додаткове розслідування прокурору Солом'янського району м. Києва - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни.