АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року                                                     м. Чернівці

Справа №794/ 620/18

Провадження 22-ц/794/620/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.

суддів Одинака О.О., Лисака І.Н.,

секретар Собчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2018 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Стоцька Л.А.),

встановив:

В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором по відсотках за період з 23 січня 2013 року по 23 січня 2018 року в сумі 31 294 гривень 01 коп.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 17 квітня 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, за змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, N 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користуванням, по за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи 07 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику строковий кредит в сумі 4 798 гривень 80 коп. на 12 місяців з кінцевим строком повернення до 06 лютого 2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов’язання позичальника з повернення за кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (а.с.5).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2007 року вбачається, що станом на 23 січня 2018 року банком нараховано відповідачу заборгованість за період з 23 січня 2013 року по 23 січня 2018 року в сумі 31 294 гривні 01 коп., яку просить стягнути з відповідача.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду про відмову в позові про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору відповідачу було видану карту з терміном дії до 06 лютого 2008 року. Починаючи з 07 лютого 2008 року почав спливати строк позовної давності щодо звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом 01 березня 2018 року (а.с.1).

Отже, на момент пред’явлення до суду позову банк пропустив трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Помилковими є доводи апелянта про те, що не сплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути заборгованість по відсотках за період останніх трьох років, який передує до подачі позову в суд.

Однак, на момент звернення з позовом до суду 01 березня 2018 року строк позовної давності щодо повернення тіла кредиту сплив, оскільки кінцевим строком повернення кредиту є 06 лютого 2008 року.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  374, 375  ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

         Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення  повного тексту  постанови –  27 червня 2018 року.

Головуючий                (підпис)                                М.І. Кулянда

судді:                        (підпис)                                ОСОБА_2

(підпис)                                ОСОБА_3

З оригіналом згідно: