УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 367/3822/14-к

провадження № 51-6900ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Мазура М. В., Яковлєвої С. В.,

розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Свищ А. В.

на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 року в межах кримінального провадження № 42014110000000198 за обвинуваченням

ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК.

Встановлені обставини

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 189 КК, повернуто прокурору для усунення недоліків.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 року прокурору Свищ А. В. згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК було повернуто апеляційну скаргу на зазначену ухвалу місцевого суду, оскільки відповідно до вимог статей 36, 37 цього Кодексу її подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Суть питання

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 рокуі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що у судовому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції брала участь прокурор Клименко К. В., яка з 10 по 25 травня 2018 року перебувала у відпустці, а тому, оскільки постановою першого заступника прокурора Київської області

від 11 вересня 2017 року прокурора Свищ А. В. було включено до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014110000000198, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 189 КК, тому вона і оскаржила в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції усупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та статей 36, 37, 370 КПК дійшов хибного висновку про те, що необхідною умовою для оскарження судового рішення прокурором є його участь в судовому засіданні під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Мотиви Верховного Суду

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, підтримання публічного обвинувачення в суді.

Прокурор є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення та виконує свої повноваження відповідно до вимог КПК.

У ст. 393 КПК закріплено коло суб'єктів апеляційного оскарження судових рішень, одним з яких визначено прокурора.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Тобто, виходячи з положень наведених норм процесуального закону, право на подачу апеляційної скарги зі сторони обвинувачення має прокурор, який був учасником судового провадження, а також службові особи органів прокуратури вищого рівня.

Як видно з касаційної скарги та оскаржуваної ухвали апеляційного суду, в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 зі сторони обвинувачення під час судового провадження в суді першої інстанції брала участь прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури

Клименко К. В.

Натомість прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Свищ А. В., яка подала апеляційну скаргу, хоча і включена до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, проте не брала участі в судовому провадженні суду першої інстанції та не є прокурором вищого рівня за змістом ч. 4 ст. 36 КПК.

Перебування прокурора Свищ А. В. у групі прокурорів у кримінальному провадженні № 42014110000000198 жодним чином не впливає на обсяг її повноважень у процесі судового провадження, оскільки перелік осіб, визначених

ч. 4 ст. 36 КПК є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові

від 23 червня 2016 року, щодо права прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами.

Аналогічного висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року за № 51-674 кмо 17.

Незважаючи на те, що згідно з ч. 4 ст. 36 КПК окрім прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, правом на апеляційне оскарження судового рішення наділені також прокурори вищого рівня, однак жоден із зазначених осіб наданим їм повноваженням на апеляційне оскарження

не скористався, натомість з апеляційною скаргою звернувся прокурор, який не має права на апеляційне оскарження.

Таким чином, оскільки прокурор Свищ А. В. не була учасником судового провадження і не належить до кола службових осіб органів прокуратури вищого рівня, тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вказаний прокурор не має права на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, із касаційної скарги прокурора та наданого до неї судового рішення вбачається, що підстав для задоволення цієї скарги немає.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Отже, оскільки із касаційної скарги та наданого до неї судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити прокуророві у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Свищ А. В. на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2018 року про повернення її апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Матієк М. В. Мазур С. В. Яковлєва