Справа № 11-656/2009 р.                                        Головуючий у І інстанції – Кузьмін М.В.

Категорія – ч. 2 ст. 286 КК України.                   Доповідач                 – Баглай І.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 року                 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:

    головуючого судді             Баглая І.П.,    

    суддів                     Білоброва В.Д., Демченка О.В.,

          при секретарі                               Терешко В.В.,

з участю прокурора                   Шваб Л.В.,

адвоката                                        ОСОБА_1,

потерпілого                                  ОСОБА_2,

засудженого                                 ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора м. Чернігова на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2009 року.

Цим вироком     ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, засуджений

за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

    На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України:

-   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

-   періодично з’являтися на відмітку до органів кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишений у виді підписки про невиїзд.

    Стягнуто з ОСОБА_3:

-   на користь держави – судові витрати в сумі 5786 грн. 43 коп.;

-   на користь потерпілого ОСОБА_2 – 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

    Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

    Цим же вироком залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди.

    Судом ОСОБА_3 було засуджено за грубе порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б); 2.9(а), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, скоєне у стані алкогольного сп’яніння 24 березня 2007 року, о 20 год. 40 хв., під час керування мотоциклом  „Ява-350-638”, реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Чернігові, в районі будинку № 118, по вул. Красносільського, в результаті якого сталося зіткнення з автомашиною „ВАЗ 2102”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та з автомашиною  „ВАЗ 2108”, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.     В результаті ДТП пасажир мотоцикла ОСОБА_6 загинув на місці ДТП.

    Не погодившись з вироком суду, старший помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію в якій, не заперечуючи фактичні обставини справи та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати і постановити новий, яким призначити засудженому покарання у виді реального позбавлення волі. Вказує, що засуджений вину у скоєнні злочину не визнав, збитки завдані злочином не відшкодував. Крім того вважає, що суд не в повній мірі дав оцінку обставинам скоєння злочину та його наслідкам, оскільки ОСОБА_3 керував мотоциклом у нетверезому стані, відволікався на розмову з пасажиром, і в результаті ДТП ОСОБА_6 загинув на місці.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала апеляцію та просила її задовольнити, засудженого, його адвоката та потерпілого, які  просили вирок місцевого суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, дослідивши дані про особу засудженого, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не обґрунтованою.

Вина засудженого у скоєнні інкримінованого злочину,  при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом 1-ї інстанції доказів, які узгоджуються між собою.

В апеляційному суді засуджений вже визнав себе винуватим та пояснив, що оскільки органи досудового слідства і місцевий суд дійшли до висновку про його вину, то він також з цим погоджується. Раніше заперечував свою вину бо вважав, що у інших учасників ДТП також були порушення.

Таким чином вирок місцевого суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах.

В результаті ДТП засуджений також отримав тяжкі тілесні ушкодження, з приводу яких тривалий час лікувався.

Потерпілий ОСОБА_2 в апеляційному суді підтвердив свої доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляцію, та просив не позбавляти засудженого волі, мотивуючи, що той сам отримав тяжкі тілесні ушкодження і він багато років підтримує дружні стосунки з його родиною.

Таким чином, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, районний суд, у відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його з врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки злочину та даних про особу підсудного і обставини скоєного.

Порушень закону при розгляді справи місцевим судом, які потягли б за собою зміну чи скасування вироку, не вбачається.

Керуючись ст.ст.  365, 366, 379  КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію старшого помічника прокурора м. Чернігова залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_3 – без змін.

Судді:

І.П. Баглай В.Д. Білобров О.В. Демченко