ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-6514/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2009 року, 16 год. 05 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.
за участю секретаря судового засідання Кріль Х.С.,
представника позивача Іваховича Р.Р.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
12 жовтня 2009р. Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в добровільному порядку внесків не сплачує в повному обсязі, має заборгованість, яку просить стягнути. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими. Вважає, що як підприємець, котрий перебуває на спрощеній системі оподаткування згідно Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999 р. звільнений від обов‘язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов‘язаних із виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах. А тому заборгованості не визнає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем з 16.02.2001р. та з 27.02.2001 р. перебуває обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Городоцькому районі як платник внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування. Як вбачається з свідоцтва про сплату єдиного податку від 21.12.2008 р. ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування.
За період з січня 2004 року по квітень 2007 року згідно поданих розрахунків ОСОБА_2 повинна була сплатити внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування на суму 8335,85 гривень. Згідно акту перевірки № 47 від 13.11.2006р. ОСОБА_2 було нараховано страхові внески на суму 3375,96 гривень та рішенням № 212 від 20.11.2006р. застосовано фінансову санкцію у розмірі 1349,36 гривень. Зазначене рішення відповідач отримав, але не оскаржував.
За період з січня 2004 р. по квітень 2007 року відповідачем сплачено 5847,67 гривень, що є частиною єдиного податку. Вимога про сплату боргу в розмірі 7213,50 гривень від 02.01.2009р. відповідачем отримана, але не виконана та не оскаржена. Станом на день звернення до суду заборгованість за внесками становить 7213,50 гривень, з них 5864,14 гривень – недоїмка, а 1349,36 гривень – фінансові санкції.
З приводу встановлених судом фактичних обставин справи між сторонами спору немає. Спір виник щодо застосування до спірних правовідносин Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28.06.1999 р.
Вирішуючи спір, Суд керується ст. 67 Конституції України, за якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 5 цього Закону, ним регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальниками зазначених осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 того самого Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, яким, як і Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, Суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Закону суперечать і застосуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Позивач виставляв відповідачеві вимогу про сплату боргу, яка в добровільному порядку не була сплачена і не оскаржена, а тому відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону сума недоїмки є узгодженою.
У разі якщо страхувальник не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до частини 15 статті 106 Закону N 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
За таких обставин, позовні вимоги, заявлені Управлінням Пенсійного фонду України у Городоцькому районі є правомірними, підтверджуються зібраними та дослідженим в судовому засіданні доказами, а тому позов слід задовольнити.
Судових витрат у справі немає, а тому питання про їх розподіл між сторонами не вирішується.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Городок, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі (ідентифікаційний код 20847508, м. Городок, вул. Львівська, буд. 16) 7213,50 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 грудня 2009р. о 14:50
Суддя В.М.Кравчук