ЛЬВІВСЬКИЙ   ОКРУЖНИЙ   АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 2а-4118/09/1370

18 листопада  2009 року                                                                                           м. Львів

18 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді                            Карп’як О.О.

при секретарі судового засідання      Лоза Ю.Я.

за участю:

представника позивачів за усною заявою – ОСОБА_1

представника відповідача – 1 – Каблак О.П. (доручення №17 від 19.07.2007 року)

представника відповідача – 2 – Кричковська Л.М. (довіреність від 01.10.2009 року №13-35/5253)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до відповідачів: Військово – медичного клінічного центру Західного регіону, Контрольно – ревізійного управління у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з адміністративним позовом до відповідачів: Військово – медичного клінічного центру Західного регіону, Контрольно – ревізійного управління у Львівській області про визнання протиправними та скасування п.7 вимоги Контрольно – ревізійного управління у Львівській області від 03.02.2006 року №08-15/450 та п.3 розпорядчої частини наказу начальника Військово – медичного клінічного центру Західного регіону від 26.11.2007 року №74 в частині зобов’язання полковника м/с ОСОБА_4, полковника м/с ОСОБА_5 та старшини ОСОБА_6 відшкодувати вартість списаного лікарського засобу «Меронем» в сумі 10700,00 грн.

Ухвалою від 19 червня 2009 року відкрито провадження у справі, призначено справу до попереднього судового розгляду на 22 липня 2009 року. Ухвалою від 22.07.2009 року відкладено розгляд справи в попередньому судовому засіданні у зв’язку з неявкою сторін на 02.10.2009 року. Ухвалою від 02.10.2009 року закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 26.10.2009 року. Ухвалою від 26.10.2009 року відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача -2 на 18.11.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами ревізії, проведеної Контрольно – ревізійним управлінням у Львівській області  на адресу начальника 1120 ЦВКГ було направлено вимогу про усунення виявлених  ревізією порушень законодавства з питань фінансів, в п.7 якої вимагалось повернути в касу установи  з винних осіб вартість списаного лікарського препарату «Меронем» та в подальшому не допускати списання матеріальних цінностей, надходження яких не підтверджується відповідними документами. На виконання вказаної вимоги, 26.11.2007 року начальником 1120 ЦВКГ видано наказ №74 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань фінансів», відповідно до п.3 якого з позивачів було відшкодовано вартість списаного в рахунок майбутнього поступлення лікарського засобу «Меронем» на суму 10700,00 грн. в рівних частках по 3566,67 грн. Позивачі вважають вимогу відповідача -2 такою, що не ґрунтується на матеріалах самої ревізії та вимогах діючого законодавства. Також вважають наказ, виданий на підставі протиправної  вимоги  та з порушенням  вимог нормативних актів, які регулюють порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі, протиправним. Зокрема вказують, що оскаржувані рішення суперечать пп.2,3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243, оскільки відсутня пряма дійсна шкода державі, яка спричинила б витрати для 1120 ЦВКГ для придбання відповідного препарату, оскільки весь препарат був використаний за прямим призначенням для лікування хворих. Крім того, в обґрунтування позовних вимог покликаються на норми п.49 Порядку проведення інспектування державною контрольно – ревізійною службою, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550. Вважають, що факту заподіяння державі прямої дійсної шкоди не було, тому немає підстав для притягнення їх до  матеріальної відповідальності. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити. Позивачами подано заяви про слухання справи без їх участі.

Представник відповідача -1 - Військово – медичного клінічного центру Західного регіону в судовому засіданні позов визнала, пояснила, що оскаржуваний наказ був виданий ними на підставі та на виконання вимоги Контрольно – ревізійного управління у Львівській області, з якою вони не погоджуються. Жодного службового розслідування по даних обставинах ними не проводилось.

Відповідач -2 – Контрольно – ревізійне управління у Львівській області – проти позову заперечує, вказує на те, що вимога Контрольно – ревізійного управління не має прямого відношення до позивачів тому не може безпосередньо порушувати їх права чи інтереси. Вважає, що позивачі не є особами, наділеними правом оскаржувати вимогу КРУ у Львівській області, пред’явлено відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні» керівнику установи, тобто є неналежними позивачами, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, викладених в абзаці другому позовної заяви. У запереченнях на позов відповідач – 2 вказує на те, що у вимозі, що оскаржується та в акті ревізії не зазначено прізвища осіб, на яких покладено обов’язок відшкодувати вартість списаного лікарського засобу. Саме начальником Військово – медичного клінічного центру Західного регіону за результатами службового розслідування встановлено осіб, винних у допущенні порушень, та визначено розмір матеріальної шкоди, яку необхідно відшкодувати позивачам. Вказану позицію відповідач – 2  виклав у клопотанні від 24.09.2009 року №13-35/51111 та запереченні від 23.10.2009 року №13-35/5784. Представник відповідача – 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов, просила відмовити у задоволенні позову.

Повний текст постанови виготовлений 23 листопада 2009 року.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового  задоволення з таких підстав.

В січні 2006 року  працівниками Контрольно – ревізійного управління у Львівській області проведено ревізію фінансово – господарської  діяльності 1120 Центрального військового клінічного госпіталю (який був перейменований у  Військово – медичний клінічний центр Західного регіону) за 2002- 2005 роки. За результатами ревізії складено акт від 16.01.2006 року №08-22/001 (далі – акт) та довідку від 16.01.2006 року (далі – довідка).

На арк.27  акту вказано, що перевіркою правильності та повноти оприбуткування і списання дорого вартісних препаратів, що підлягає предметно – кількісному обліку «Меронем», випущеного з аптеки ФЦ у відділення анестезіології і реанімації (старша медсестра ОСОБА_6.) в період  з 06.10.2004 року до 20.12.2005 року  встановлені окремі недоліки і порушення. Встановлено факт списання медпрепарату «Меронем» на лікування хворих, надходження якого не значилось за даними обліку і первинних документів. У своєму письмовому поясненні від 30.12.2005 року старша медична сестра відділення ОСОБА_6 зокрема вказала, що медпрепарати з аптеки одержувались без виписаних та поданих в аптеку рецептів, за вказівкою начальника клініки. Ідентичні обставини зафіксовані в довідці, складеній за результатами перевірки (арк. 6 довідки).

Відповідно до пп.2,5   ст. 8 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993, № 2939-XII  із змінами і доповненнями,  Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993, № 2939-XII  із змінами і доповненнями, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: 1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); 7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі; 8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; 9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.

Відповідно до п.1.2. Наказу  Головного контрольно – ревізійного управління України від 09.01.2001 № 111 "Про затвердження Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі" із змінами і доповненнями, управління у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністра фінансів України, ГоловКРУ України та цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4.21. Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно – ревізійною службою в Україні, затвердженої Наказом Головного контрольно – ревізійного управління України від 03.10.1997 року №121 із змінами і доповненнями (далі - Інструкція),  в  акті ревізії (довідці перевірки) вказуються: виявлені факти порушень законів України, нормативних актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції України; факти неправильних розрахунків з бюджетом, незаконного, неефективного і не за цільовим призначенням витрачання готівки і матеріальних цінностей та інші порушення фінансової дисципліни, порушень ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності; виявлені факти безгосподарності; недостач, безпідставного списання й привласнень готівки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, інших зловживань, нерегламентованого державою виробництва товарів і надання послуг; розміри виявлених шкоди та збитків, причини їх виникнення, посади, прізвища та ініціали осіб, які їх допустили.

На підставі Закону України «Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні» Контрольно – ревізійним управління у Львівській області виставлено вимогу начальнику 1120 Центрального військового клінічного госпіталю ОСОБА_7 стосовно усунення виявлених під час ревізії порушень (далі – вимога). В п.7 зазначена вимога повернути в касу установи з винних осіб вартість списаного лікарського засобу «Меронем», етилового спирту різних концентрацій, а також продуктів харчування, списані в рахунок майбутнього поступлення; в подальшому не допускати безтоварного списання матеріальних цінностей, надходження яких  не підтверджено первинними  документами.

Як вбачається з матеріалів ревізії, які оглядались судом в судовому засіданні та з пояснень представника Контрольно – ревізійного управління у Львівській області, за результатами ревізії Контрольно – ревізійним управлінням у Львівській області не встановлено винних осіб у порушенні порядку списання медпрепарату «Меронем», не  вказано на норми закону, які були порушені при списанні медпрепарату «Меронем», не визначено розміру завданої державі шкоди в наслідок таких порушень. Дані обставини також підтверджуються актом та вимогою від 03.02.2006 року №08-15м/450, складеними за результатами ревізії, копії яких є в матеріалах справи.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Оскільки в оскаржуваній вимозі Контрольно – ревізійного управління у Львівській області від 03.02.2006 року №08-15м/450, з приводу встановлено факту списання медпрепарату «Меронем»,  надходження якого не значилось за даними обліку і первинних документів,  не встановлено винних осіб та розміру завданої  шкоди, яка підлягає відшкодуванню, тому таке рішення не стосується інтересів позивачів, а  відтак у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування п.7 вимоги Контрольно – ревізійного управління у Львівській області від 03.02.2006 року №08-15/450 слід відмовити.

На виконання  вимоги Контрольно – ревізійного управління у Львівській області від 03.02.2006 року №08-15м/450, начальником Військово – медичного клінічного центру Західного регіону прийнято наказ №74 від 26.11.2007 року про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань фінансів, в якому вказано, що згідно матеріалів службового розслідування, так полковником м/с ОСОБА_4, полковником м/с ОСОБА_5. несвоєчасно і не в повній мірі здійснювався контроль за обліком та списанням по книгах обліку медичного препарату «Меронем» старшою медичною сестрою ОСОБА_6 в клініці анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, що призвело до заподіяння шкоди на загальну суму 10700 грн. Пунктом 3 розпорядчої частини  наказу зобов’язано полковника м/с ОСОБА_4, полковника м/с ОСОБА_5., старшину ОСОБА_6 відшкодувати вартість списаного в рахунок майбутнього поступлення засобу «Меронем» в сумі 10700 грн. в рівних частинах по 3566,67 грн. (п.3 наказу).

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у  справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.2. Постанови Верховної Ради України від 23.06.1995  № 243/95-ВР "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" із змінами і доповненнями (далі – Положення), відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Відповідно до п.13. Постанови Верховної Ради України від 23.06.1995  № 243/95-ВР "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" із змінами і доповненнями, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в)  причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відповідно до п.17 Положення, розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до п.18,19,21 Положення, розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; ким конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

Представник Військово – медичний клінічний центр Західного регіону в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що службового розслідування по даних порушеннях ними не проводилось. Оскаржуваний наказ №74 від 26.11.2007 року прийнятий начальником на підставі акта ревізії та вимоги Контрольно – ревізійного управління у Львівській області від 03.02.2006 року №08-15м/450.

Таким чином, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем -1 з порушенням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України,  законних підстав для прийняття такого  наказу не було.

Враховуючи вищенаведене, пункт 3 розпорядчої частини наказу начальника Військово – медичного клінічного центру Західного регіону від 26.11.2007 року №74 в частині зобов’язання полковника м/с ОСОБА_4, полковника м/с ОСОБА_5 та старшини ОСОБА_6 відшкодувати вартість списаного лікарського засобу «Меронем» в сумі 10700,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Тому судові витрати в сумі одна гривня 70 копійок судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь кожного з позивачів.

Керуючись ст. ст.  71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.   Адміністративний позов задоволити частково.

2.   Визнати протиправним та скасувати пункт 3 розпорядчої частини наказу начальника Військово – медичного клінічного центру Західного  регіону від 26.11.2007 року №74 в частині зобов’язання полковника м/с ОСОБА_4, полковника м/с ОСОБА_5 та старшини ОСОБА_6 відшкодувати вартість списаного лікарського засобу «Меронем» в сумі 10700 грн.

3.   В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

4.   Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно 1 (одну) гривню 70 коп. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної  інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя – підпис, з оригіналом згідно.

Суддя                                  Карп’як О.О.