Справа № 11-136/2009 р. Головуючий у І інстанції – Стеблина А.В.
Категорія – ч. 2 ст. 187 КК України. Доповідач – Баглай І.П.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Баглая І.П.,
суддів Оседача М.М., Мельниченка Ю.В.,
при секретарях Масловій О.В., Гой Н.Г.,
з участю прокурора Сороки Г.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2009 року щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боровського, Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 19.11.1997 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 142, ст. 44 КК України (ред. 1960 р.) до 4 років позбавлення волі;
- 06.02.2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі і 29.07.2008 року звільненого умовно-достроково за постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.07.2008 року на 1 рік 1 місяць 24 дні,
встановила:
Судом першої інстанції ОСОБА_4, який раніше вже вчиняв розбій, було засуджено за розбійний напад на ОСОБА_1, скоєний 05.10.2008 року, близько 0 год. 20 хв., неподалік від ЗОШ № 9, по вул. О.Молодчого, 21, у м. Чернігові, та відкрите заволодіння належними потерпілій сумочкою, вартістю 80 грн., мобільним телефоном „Нокія 5310”, вартістю 1409 грн. 80 коп., з картою пам’яті до нього, вартістю 95 грн., сім-картою оператора мобільного зв’язку „Київстар”, вартістю 25 грн., з коштами на рахунку в сумі 20 грн., фотоапаратом „Самсунг Л74”, вартістю 920 грн., з картою пам’яті „Kingston”, вартістю 130 грн., а всього на загальну суму 2599 грн. 80 коп..
За ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції засудив ОСОБА_4 до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст. 71 КК України, частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.02.2004 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді взяття під варту та постановлено обчислювати строк покарання з 24.10.2008 року, тобто з моменту його затримання.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 344 грн. 30 коп..
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Не погодившись з вироком суду, помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію в якій, не заперечуючи кваліфікацію дій та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати, постановити новий вирок і призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а відповідно до ст. 71 КК України – 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вважає, що суд, при призначенні покарання, не в повній мірі врахував тяжкість скоєного злочину, за який передбачено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, а також особу засудженого. Вказує, що засуджений раніше був двічі судимий за скоєння аналогічних злочинів, новий злочин скоїв через півтора місяця після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, в цей же час притягувався до адміністративної відповідальності, а тому, на його думку, призначення засудженому судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України є необґрунтованим.
Інші учасники процесу апеляцій не подавали.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, потерпілу, яка заявила, що пробачила засудженому та покладається на розсуд суду, прохання засудженого та його захисників відмовити у задоволенні апеляції і залишити вирок без змін, дослідивши дані про особу засудженого та перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового її задоволення.
Висновки місцевого суду про доведеність вини засудженого у скоєному, при обставинах наведених у вироку, підтверджуються наявними доказами, що узгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи та ніким не оспорюються.
Так, потерпіла, як видно із її свідчень в апеляційному суді, підтвердила, що 05.10.2008 року, близько 0 год. 20 хв., неподалік від ЗОШ № 9, по вул. О.Молодчого, 21, у м. Чернігові ОСОБА_4 напав на неї та заволодів її майном, а в процесі заволодіння майном ще й заподіяв тілесні ушкодження.
Як в місцевому так і в апеляційному судах ОСОБА_4 не заперечував факту відкритого заволодіння майном потерпілої при викладених в обвинуваченні обставинах.
Разом з тим кваліфікацію дій засудженого по ч. 2 ст. 187 КК України колегія суддів вважає помилковою, бо характер застосованого насильства не містить ознак розбою.
Розбій, як про те каже ч. 1 ст. 187 КК України, це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Із смислу ж ст. 186 КК України випливає, що грабіж, це відкрите викрадення чужого майна і якщо воно поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, то кваліфікується по частині другій цієї статті.
Відповідно до висновку проведеної на досудовому слідстві судово-медичної експертизи, у потерпілої були встановлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді субкон’юктивального крововиливу правого ока, крововиливів на слизовій верхньої та нижньої губи, синців та забиття м’яких тканин обличчя, садна 2 пальця правої кисті, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів в результаті 4-5 ударів. ( а.с. 85-86)
Для з’ясування питання чи було заподіяне потерпілій насильство небезпечним для життя чи здоров’я, колегія суддів призначила додаткову судово-медичну експертизу. Згідно висновків цієї експертизи (№882 від 8 травня 2009 року) виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження не являються небезпечними для життя як в момент їх заподіяння так і в клінічному перебігу. Наявні у потерпілої тілесні ушкодження не спричинили стійкої втрати працездатності, мають незначні скороминущі наслідки та потягли за собою лише короткочасний розлад здоров’я.
Оскільки залишилося без відповіді поставлене перед експертизою питання про небезпечність і для здоров’я потерпілої заподіяних тілесних ушкоджень, в судовому засіданні апеляційного суду був допитаний завідуючий відділенням Чернігівського облбюро СМЕ ОСОБА_5. Останній пояснив, що, згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачено встановлення небезпечності для здоров’я заподіяних тілесних ушкоджень. Тому у висновках додаткової експертизи і нема відповіді на це питання. Разом з тим виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження не були небезпечними як для життя так і для здоров’я, бо мають не значні скороминущі наслідки, травма була не дуже серйозною. Хоча розлад здоров’я і був, після одужання наслідків не лишилося.
З огляду на викладене дії ОСОБА_4, що виразилися у відкритому викраденні 05.10.2008 року, близько 0 год. 20 хв., неподалік від ЗОШ № 9, по вул. О.Молодчого, 21, у м. Чернігові, майна ОСОБА_1 на загальну суму 2599 грн. 80 коп., поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої та скоєні повторно, слід кваліфікувати по ч. 2 ст. 186 КК України.
Апеляція помічника прокурора, в частині м’якості призначеного покарання і безпідставного застосування до засудженого ст. 69 КК України при призначенні покарання, обґрунтована. Місцевий суд у вироку зазначив як обставини, що пом’якшують покарання, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку і вказав про відсутність обставин, що його обтяжують. Разом з тим місцевий суд не в повній мірі врахував особу засудженого, який був двічі судимий за скоєння аналогічних злочинів, новий злочин скоїв через півтора місяця після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі і за цей час був притягнутий до адміністративної відповідальності, за місцем проживання позитивно характеризується лише формально, а тому помилково визнав вказані обставини, що пом’якшують покарання такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину.
Тому колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, з врахуванням даних про його особу.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 скоїв злочин в період не відбутого покарання за попереднім вироком, при призначенні остаточного покарання слід керуватися ст. 71 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 378, 379 КПК України, колегія суддів,
п р и с у д и л а:
Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_4, в частині кваліфікації його дій та призначеного йому покарання, скасувати.
ОСОБА_4 визнати винуватим і призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України, частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.02.2004 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишити у вигляді взяття під варту і обчислювати строк покарання з 24.10.2008 року, тобто з моменту його затримання.
В решті вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено і на нього внесено подання прокурором до Верховного Суду України, через апеляційний суд Чернігівської області, протягом одного місяця після проголошення, а засудженим – в той же строк після вручення копії вироку.
Судді:
І.П. Баглай Ю.В. Мельниченко М.М. Оседач