АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Вавріва І.З., Крукевича М.Н.
за участю прокурора Бурлаки Г.В.
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника потерпілих ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі “22” липня 2009 року кримінальну справу за апеляцією представника потерпілих ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 09 квітня 2009 року.
Цією постановою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лосятин Кременецького району, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, працюючого водієм таксі, раніше не судимого, -
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 КК України на підставі п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року, а справу щодо нього закрито.
Запобіжний захід ОСОБА_4 – підписку про невиїзд, до вступу постанови у законну силу залишено без змін.
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_4 563 грн. 04 коп. судових витрат.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено судом без розгляду.
________________________________________________________________________________Справа № 11 – 167, 2009 року Головуючий у І інстанції – Костів О.З. Категорія – ч.1 ст.296 КК України Доповідач – Декайло П.В.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він 21 серпня 2008 року близько 24 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у приміщенні бару “5 км”, що в с. Смиківці Тернопільського району, підійшов до ОСОБА_1 та діючи з хуліганських спонукань зловив його за светр та почав штовхати. Звільнившись від ОСОБА_4 потерпілий разом зі своїми знайомими вийшов з бару та направився до автомобіля НОМЕР_1.
В цей час ОСОБА_4, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, бажаючи утвердитись в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілого, діючи з особливою зухвалістю, направився до вищевказаного автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 та безпричинно наніс по ньому не встановленим предметом декілька ударів, внаслідок чого спричинив власнику матеріальні збитки на загальну суму 2491 грн. 75 коп.
Приймаючи рішення суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 до набрання чинності Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України, за який законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, що на день набрання чинності вказаного Закону України “Про амністію” ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, не позбавлений батьківських прав, бажає, щоб до нього була застосована амністія, а тому суд кримінальну справу відносно ОСОБА_4 закрив, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року.
В апеляції представник потерпілих ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить постанову суду від 09 квітня 2009 року скасувати, а дану кримінальну справу направити на додаткове розслідування для пред’явлення нового обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України та ОСОБА_6 за ч.2 ст.296 КК України. Крім цього просить скасувати постанову слідчого від 25 листопада 2008 року та залучити до участі в справі на правах цивільного відповідача Головне управління державного казначейства в Тернопільській області.
Вважає, вищевказана постанова суду є незаконною, винесена всупереч фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Посилається на те, що досудове слідство по даній кримінальній справі є неповним, оскільки не проведено цілий ряд слідчих дій, які мають суттєве значення для встановлення істини по справі. Крім цього вказує на те, що невірно перекваліфіковано злочинні дії ОСОБА_4 з ч.4 на ч.1 ст.296 КК України та безпідставно закрито кримінальну справу стосовно ОСОБА_6, дії якого слід кваліфікувати за ч.2 ст.296 КК України. Також покликається на те, що суд неправомірно залишив без розгляду позовні заяви потерпілих стосовно відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, представника потерпілих ОСОБА_3, та потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які підтримали подану апеляційну скаргу та просять постанову суду від 09 квітня 2009 року скасувати, а дану кримінальну справу направити на додаткове розслідування для пред’явлення нового обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.296 КК України та ОСОБА_6 за ч.2 ст.296 КК України, а також скасувати постанову слідчого від 25 листопада 2008 року та залучити до участі в справі на правах цивільного відповідача Головне управління державного казначейства в Тернопільській області, міркування прокурора, яка вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не вбачає підстав для її скасування, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілих ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з таких міркувань.
Відповідно до п.4 ст.6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.
Згідно із ст.8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року, питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Цей закон застосовується до осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, - за поданням цих органів, погодженим з прокурором, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника.
Як вбачається з матеріалів справи до початку судового слідства ОСОБА_4 висловив бажання та дав згоду на застосування до нього Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4
Оскільки згідно зі ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення, посилання представника потерпілих ОСОБА_3 в апеляції на те, що досудове слідство по даній кримінальній справі є неповним, так як не проведено цілий ряд слідчих дій, які мають суттєве значення для встановлення істини по справі та на невірну перекваліфікацію злочинних дій ОСОБА_4 з ч.4 на ч.1 ст.296 КК України та безпідставне закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_6, дії якого також слід кваліфікувати за ч.2 ст.296 КК, є необґрунтованими, оскільки виходять за межі оскаржуваного судового рішення і розгляду апеляційним судом не підлягають.
Крім цього, представником потерпілих ОСОБА_3 не враховано положень ст.236-5 КПК України, згідно якої Законом визначено порядок оскарження постанов органу досудового слідства про закриття справи. Так, відповідно до вказаної норми постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.
Як убачається з матеріалів справи постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_6 ні потерпілими ні їх представником у вказаному порядку оскаржена не була.
Відповідно до вимог ч.4 ст.28 КПК України та роз’яснень, що містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989 року “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” (із змінами внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та 3 грудня 1997 року №12), у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, але це не позбавляє потерпілого права на відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника потерпілих ОСОБА_3 в апеляції на те, що суд неправомірно залишив без розгляду цивільний позов потерпілих стосовно відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, та безпідставною вимогу про залучення до участі в справі на правах цивільного відповідача Головне управління державного казначейства в Тернопільській області.
Виходячи з наведеного, колегія суддів підстав для скасування постанови суду не знаходить, тому апеляцію представника потерпілих ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію представника потерпілих ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 09 квітня 2009 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на підставі п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року – без змін.
Головуючий
Судді