ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №367/1830/17

адміністративне провадження №К/9901/45564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя - Саранюк Л.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.),

у адміністративній справі № 367/1830/17 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - Управління ПФУ) про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати Управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарних роки, що передують року звернення, тобто за 2010-2012 роки починаючи з 1 грудня 2016 року.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено. Зобов'язано Управління ПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарних роки, що передують року звернення, тобто за 2010-2012 роки починаючи з 1 грудня 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що під час переходу з одного виду пенсії на інший застосовується показних середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення попереднього (перерахунку) попереднього виду пенсії. Оскільки пенсія позивачу була призначена в 2002 році, то в 2013 році відбувся перехід з одного виду пенсії на інший, що вимагає застосування показника середньої заробітної плати з попереднього виду пенсії.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Вирішуючи спір суди встановили, що з 2002 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Після виходу на пенсію позивач продовжував працювати та з його заробітної плати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 18 березня 2013 року позивачу призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2010-2012 роки.

Листом від 1 грудня 2016 року № 8970/03 Управління ПФУ повідомило позивача про зменшення розміру його пенсії у зв'язку зі здійсненням її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік є неправомірним, оскільки позивачу призначено пенсію за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший, а тому при обчисленні пенсії за віком Управління ПФУ повинно було застосувати заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарних роки, які передують року призначення пенсії, тобто за 2010 рік, 2012 рік, 2013 рік.

Відповідно до статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII та Закону №1058-IV призначається одна пенсія за її вибором.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що аналіз зазначених норм права свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-612а14).

Так, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що при обчисленні пенсії позивача Управління ПФУ повинно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, в порядку частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду