ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" липня 2006 р. о 10-00 год. в м. Харкові Справа № АС-03/351-06
вх. № 8591/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.
представників сторін :
позивача - Князев В.А., Парфенов М.В.
відповідача - Кузнецова Л.М.
по справі за позовом ТОВ Аудиторська фірма "Аудіт-Місія", м. Харків
до УПФУ в Київському районі, м. Харків
про визнання недійсною вимоги
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ Аудиторська фірма "Аудіт-Місія" звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом в якому просить скасувати вимогу УПФУ в Київському районі, м. Харків про сплату боргу № Ю-124 від 15.12.05 р., видану на підставі акту перевірки № 726 від 15.12.05 р.
Відповідач, ПФУ у Київському районі м. Харкова проти позову заперечує, вказує, що позивач, як платник єдиного податку, не звільнений від сплати внесків до ПФУ.
Судом встановлено, що згідно оскарженої вимоги №Ю- 124 від 15.12.05 р. позивачу на підставі ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, акту № 726 від 15.12.05 р. визначено недоїмку у розмірі 4129,23 грн.
Підставою прийняття оскарженої вимоги є акт перевірки ПФУ позивача № 726 від 15.12.05 р.
Актом встановлено, що в результаті перевірки встановлено порушення ч. 1 ст. 19 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Донараховано суму фактичних витрат на оплату праці, на які нараховуються внески за тарифом 32,3% у сумі 15428,0 грн. на заробітну плату за квітень-жовтень 2005 р. Донараховано страхових внесків на суму 4129,93 грн. (32,3%). Підприємство має заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 01.12.05 р. у сумі 4129,93 грн.
Суд зазначає, що згідно акту перевірки , з метою уникнення надмірної сплати страхових внесків за найманих працівників платниками єдиного податку суми коштів , що спрямовуються до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного податку зараховані в рахунок оплати страхових внесків – 32,3% .
Нарахування обумовлено тим, що позивач не в повному обсязі нараховував внески до ПФУ.
Суд зазначає, що в своїх обґрунтуваннях позивач посилається на Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” в редакції Указу Президента №746 від 28.06.1999 р., вважаючи що не є платником нарахованих сум, а проти фактичних даних акту не заперечує.
Судом встановлено, що нарахування у вимозі обумовлено тим, що позивач не нараховував на фонд заробітної плати страхові внески у розмірі 32,3 відсотків. Позивач обґрунтовує це тим, що є платником єдиного податку.
Судом встановлено, що у 2004 р. позивач є платником єдиного податку і йому видано свідоцтво платника єдиного податку № 2031008012 від 27.12.04 р.
Згідно з Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” в редакції Указу Президента №746 від 28.06.1999 р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Але , в даному випадку , відповідач нарахував суму страхових внесків, а не збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Механізм та підстави сплати внесків встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Згідно ст. 1 наведеного закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 18 того ж Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Закон України „Про систему оподаткування” передбачає вичерпаний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), страхові внески до них не віднесені.
Такім чином, сума нарахованих внесків не є збором на обов’язкове державне пенсійне страхування. Звільнення від сплати внесків наведеним Указом Президента України не передбачено. Крім того, сам Указ відноситься до податкового законодавства, яке на внески не розповсюджується.
Також суд зазначає, що Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є спеціальним актом регулюючим спірні відносини, прийнятим після Указу президента та є актом більшої юридичної сили, яка судом застосовується згідно ст. 9 КАС України.
Таким чином , позивач не правомірно не нараховував внески на фонд заробітної плати у розмірі 32, 3 відсотка. Той факт, що розмір внесків визначається відповідно п. 8 Перехідних положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, внески тимчасово сплачуються у розмірах передбачених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (на що посилається позивач) не змінює їх правову природу, не розповсюджує на них інше податкове законодавство, не робить внески податком чи збором (обов’язковим платежем).
Суд зазначає, що згідно вимог Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач підпадає під поняття платника внесків.
Як встановлено вище, пільги, передбачені Указом Президента, на нього не розповсюджуються. Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відносно позивача, як платника єдиного податку, пільг не передбачає.
Враховуючи наведене , внески нараховані позивачу правомірно, позивач не довів неправомірного їх нарахування, його обґрунтування є помилковими.
Суд зазначає, що позивачем не доведено , судом не встановлено і неправомірність нарахування недоїмки та прийняття вимоги. Недоїмка нарахована та визначена у вимозі в межах компетенції відповідача , як то передбачено ст. 106 , ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Правомірність вимоги відповідача підтверджується вище наведеними матеріалами справи, обставинами встановленими судом. Вимога відповідає закону, тому у позові слід відмовити.
Твердження позивача щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки з посиланням на Розпорядження КМУ № 58-р від 10.03.2005 р. є неправомірним, оскільки відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнодержавного пенсійного страхування , до яких відноситься і позивач і відповідач, регулюються виключно Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Твердження позивача щодо проведення перевірки поза межами компетенції відповідача , оскільки в акті є посилання на лист ПФУкраїни від 01.06.05 р. р., є безпідставним та судом не приймається до уваги, оскільки позивачем не надано доказів визнання неправомірними дій посадових осіб органу пенсійного фонду, які проводили перевірку, у зв'язку з чим оскаржувана вимога прийнята відповідачем правомірно та у відповідності до ст.20 п.3. Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Скасувати вжиті судом заходи по забезпеченню позову згідно ухвали суду 28.07.06 р.
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160- 163 ,186 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Скасувати заходи по забезпеченню позову згідно ухвали суду від 28.07.06 р.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Подобайло З.Г.
Постанова в повному обсязі виготовлена 31.07.06р. о 10-00 год.