ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року № 876/4575/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Багрія В.М., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання – Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року у справі №809/677/18 (суддя Могила А.Б., рішення ухвалене о 10/18 год м.Івано-Франківськ Івано-Франківська область) за його позовом до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі – ВДВС) у якому просив скасувати Постанову про скасування процесуального документа від 22.03.2018 ВП №54378299 (далі – Постанова).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального та процесуального права вказує, що при скасуванні оскаржуваною Постановою документу «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 06.02.2018 ВП №54378299 (далі – Постанова-1) начальник ВДВС ОСОБА_2, фактично піддала його юридичній відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення. Зазначає, що відкриття 01.08.2017 даного виконавчого провадження вчинено поза встановлений трьох місячний строк пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідач відзиву на апеляцій скаргу не подав, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана Постанова начальником ВДВС прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) із наведенням відповідних обґрунтувань її прийняття.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 29.09.2016 №09-04-105/230 (далі – Постанова №09-04-105/230) виданою Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області (далі – Управління) за порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП та накладено штраф у розмірі 43500 грн. Постанова №09-04-105/230 набрала законної сили з 30.09.2016. Строк пред’явлення такої до виконання з 30.09.2016 по 30.12.2016 (а.с.68).

06.12.2016 з метою стягнення в примусовому порядку штрафу за Постановою №09-04-105/230 Управлінням подано заяву до ВДВС про пред’явлення виконавчого документа до виконання (а.с.57).

З врахуванням цього, 08.12.2016 державним виконавцем ВДВС ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження ВП №53076899, про що винесено постанову. За наслідками виконання виконавчий документ (Постанова №09-04-105/230) постановою цього ж державного виконавця від 29.06.2017 повернутий стягувачу через неможливість встановити місце перебування боржника (а.с.50-58).

19.07.2017 Управління повторно просить прийняти до виконання Постанову №09-04-105/230 (а.с.59).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС ОСОБА_4 від 01.08.2017 вдруге відкрито виконавче провадження з виконання Постанови №09-04-105/230 (ВП №54378299), яке 06.02.2018 закінчене про що, останнім винесено Постанову-1. Мотивами закінчення виконавчого провадження за Постановою-1 було те, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1, стосовно адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) закрито постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 8 листопада 2016 року у справі №346/5050/16-п (далі – Постанова суду; а.с.10-13).

Проте, 22.03.2018 начальником ВДВС ОСОБА_2 винесено Постанову, якою скасовано процесуальний документ – Постанову-1. Підставами скасування Постанови-1 стало те, що при винесенні такої державним виконавцем не враховано, що на виконанні у ВДВС перебуває Постанова №09-04-105/230, якою до позивача застосовано фінансові санкції, а не притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.9).

Вважаючи Постанову незаконною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно статті 265 КЗпП виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема такі як, рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами (пункт 7 частини 1 цієї статті).

За змістом частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частини 4 та 5 статті 12 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 3 статті 74 Закону №1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено те, що виносячи оскаржувану Постанову начальник ВДВС ОСОБА_2 виходила з того, що державний виконавець 06.02.2018 при закінченні виконавчого провадження №54378299 невірно врахував Постанову суду про закриття провадження в адміністративній справі про притягнення позивача до відповідальності за КУпАП внаслідок закінчення строку накладення адміністративного стягнення, за відсутності відомостей про оскарження Постанови в порядку КЗпП.

Звідси, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо притягнення його до відповідальності двічі за одне правопорушення, оскільки Постановою суду вирішувалось питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбачено КУпАП, а не порушення, що передбачено нормами КЗпП за яке на нього Постановою у відповідності до статті 265 КЗпП накладено штраф.

Постанова №09-04-105/230, як виконавчий документ на час прийняття оскаржуваної Постанови у встановленому законом порядку не скасована. Первинно (08.12.2016) та повторно (01.08.2017) правомірно, з урахуванням положень частин 1, 4 та 5 статті 12 Закону №1404-VIII прийнята ВДВС до виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Постанова начальником ВДВС прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений вказаним вище Законом.

Згідно із статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги статей 1, 3, 12 та 74 Закону №1404-VIII, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321,322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 травня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5

судді ОСОБА_6

ОСОБА_7