РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 червня 2018 року                                                         м. Кремінна

                                        Справа № 414/1064/17

                                        Провадження № 2/414/7/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді                                        Акулова Є.М.,

секретаря судового засідання                                Дегтяренко Т.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1Є, - адвоката ОСОБА_2,

відповідача        ОСОБА_3, та її представника адвоката ОСОБА_4В

розглянувшив відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою площа Красна 5 в м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_3  про усунення перешкод у користуванні власністю, в обґрунтування якої вказав, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою в м. Кремінна, Луганської області, провулок Піщаний, 8. Житловий будинок межує з будинком, де мешкають відповідачі. На подвір»ї відповідачів розташовані два житлових будинки, побутові стоки з каналізації яких зведені в єдину вигребну каналізаційну яму (вигреб), яка побудована ними на відстані 4-5 м від межі земельної ділянки та 8 м до санітарної зони (стіна літньої кухні житлового будинку № 8) та 5 м від колодязя централізованого водопостачання. При накопиченні каналізаційних стоків зловонний запах поширюється по території всього двору, а у разі їх відкачування у дворі неможливо дихати та вести нормальний спосіб життя. Також в порушення вимог ст. 317 Цивільного кодексу України, п. 2.22 санітарних правил, відповідачами не дотримано жодної норми щодо розміщення вигребної ями, внаслідок чого порушено умови існування та користування будинком позивачем. Впритул до забору, виконаного із щільних залізобетонних конструкцій, що розмежовує земельні ділянки № 8 та № 10 по провулку Піщаному, відповідачами побудований вольєр для утримання трьох собак крупних порід - вівчарок. Вольєр замощений бетонною плиткою з облаштуванням до забору стоку для стікання фекальних стоків в сторону його будинку. Його житловий будинок, з земельною ділянкою, розташовані за рельєфом місцевості нижче ніж земельна ділянка відповідачів. Крім того, існуюча водогінна канава не вміщує весь обсяг стоків, особливо у весняно-осінній період в період значних опадів, і всі фекальні стоки від собак течуть по дворі позивача. Фекалії накопичуються і створюють зловонний запах. Не витримано норми відстаней при розміщенні споруди - вольєру для утримання трьох собак, стоки від яких стікають до двору, внаслідок чого позбавлено права користування житловим будинком та земельною ділянкою, постійного перебування у дворі особливо у літній період, приймання їжі на території двору.

Ще одним порушенням є те, що не дотримано норм інсоляції житлової кімнати житлового будинку № 8 на відстані 1 м від вікна будинку відповідачами побудовано паркан із суцільних залізобетонних плит, висотою до 2,2 м, що унеможливлює проникнення природного світла у спальну кімнату будинку і веде до неможливості її використання з природною інсоляцією, після побудови забору без електричного світла у цій кімнаті неможливо перебувати. Порушення норм інсоляції житлової кімнати будинку підтверджена актом комісії Кремінської міської ради від 20.10.2016 року, про який також було відомо відповідачам, але в добровільному порядку таке порушення не усунуто. Таким чином будівництво забору з порушенням правил інсоляції грубо порушує моє право на використання житлової кімнати вказаного будинку.

З огляду на все зазначене, позивач просить зобов’язати відповідачів знести вигребну каналізаційну яму (вигреб) у дворі будинку № 10 по пров. Піщаному м. Кремінна; знести вольєр для собак, який прибудований до забору, що розмежовує земельні ділянки по провулку Піщаному, 8 та провулку Піщаному, 10; здійснити переобладнання забору із залізобетонних плит напроти вікон житлового будинку по провулку Піщаний, 8 в м. Кремінна, шляхом його заміни на іншу огорожу, що пропускає природне освітлення, а також стягнути з        відповідачів судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі. Підтвердили існування між сторонами неприязних стосунків.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні проти позову заперечували та вказали, що власницею домоволодіння є ОСОБА_3В, а її чоловік не маї до цього ніякого відношення. В 2004 році ОСОБА_3В було придбано житловий будинок та земельну ділянку, за адресою м. Кремінна, пер. Піщаний, 10. На момент придбання в дворі находились два житлових будинки (один із яких використовується як літня кухня), гараж і кілька сараїв, які побудовані однією спорудою. За час мешкання нові споруди не будувались, старі будівлі не зносилися, а лише були піддані косметичному ремонту, як і усе подвір’я. Всі інші комунікації (водопостачання, каналізація, вигребна яма, стоки і т.і.), теж залишились на своїх місцях, і теж були оновлені. Всі вище вказані об’єкти і комунікації підтримуються в належному стані із дотримання всіх санітарних норм та додержанням правил добросусідства. Приблизно з 2005 року між сусідами склалися на побутовому ґрунті неприязні стосунки. Подружжя припинили будь які контакти с ОСОБА_1 і членами її родини. ОСОБА_7 в свою чергу постійно намагається спровокувати конфлікт, а також усіляко намагається ускладнити життя подружжю, шляхом подання заяв до комунальних підприємств міста, про буцімто порушення з їхнього боку санітарних, газових, норм електропостачання і т.і., в результаті розгляду яких, ніяких порушень не виявлялось, більш того представники даних комунальних підприємств, а також міської влади постійно рекомендували звернутися до суду.

Вигребна яма була придбана в комплексі, і за час мешкання нікуди не переносилась, більш того дану яму відремонтували (оновили водонепроникним матеріалом-пластик та обладнали щільно прилягаючою кришкою), згідно вимог. Відповідно акту комісії Кремінської міської ради від 20.10.2016 року, а також листа відповіді на ім’я ОСОБА_7 від 14.09.2016 року, випливає, що зловонних запахів в подвір’ї ОСОБА_3 не виявлено, на території їх садиби каналізаційні стоки стікають у пластикову ємність, звідки періодично відкачуються асенізаторною службою, що запобігає потраплянню стоків на садибу заявниці. Також дана яма обладнана щільною прилягаючою кришкою.

Вольєри облаштовані стоком для фекалій в сторону земельної ділянки ОСОБА_3, і претензії сусіда теж не відповідають дійсності.

Встановлення паркану напроти вікна ОСОБА_7 не вважають порушенням інсоляції, оскільки він споруджений, як продовження паркану, зведеного ОСОБА_7 та з його дозволу. Крім того, дружина позивача постійно погрожує фізичною розправою, намаганнями отруїти собак, постійним слідкуванням за подвір’ям, постійними образами в бік подружжя ОСОБА_3. А тому просили відмовити у позові в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7І пояснила, що 40 років мешкає в своєму будинку з чоловіком. Підтвердила наявність неприязних стосунків із сусідами. З 2016 до 2017 року тричі зверталася до міськради зі скаргами на сусідів та отримувала відповіді. Комісія міськради обстежувала спірні ділянки, замірів ніхто не проводив. Вказала, що паркан між садибами на межі подвір»я спочатку збудували вони приблизно в 2011 році, а тоді з їх згоди сусіди його подовжили на одній і тій самій висоті. Влітку 2016 року, один раз, після викачування вигребу сусідами, відчувала неприємний запах.

Свідок ОСОБА_8А, -голова відділу ЖКГ Кремінської міськради, зазначив був членом комісії за заявою ОСОБА_7І та виходив за місцем спору. Замірів не проводилося. На подвір»ї ОСОБА_3 бачив закритий люк вигребу, наявність облаштованих стоків до городу ОСОБА_3. У дворі бігали собаки, але екскрементів він не побачив, все було чисто й охайно. 11.05.2017 дали відповідь заявникові.

Свідок ОСОБА_9М підтвердила наявність порушень санітарних норм та правил утримання собак з обох боків, але витримати норми в зазначених умовах, на зазначених земельних ділянках, не можливо.

Свідок ОСОБА_10М, -головний спеціаліст відділу містобудування та архітектури Кремінської РДА, - вказала, що за результатами розгляду скарг ОСОБА_7І погодилася із комісійним висновком, щодо наявності порушень будівельних норм ( недотримання відстаней від будівель), санітарних норм та правил утримання собак з обох боків, але витримати норми в зазначених умовах, на зазначених земельних ділянках, не можливо із застарілої забудови.

Свідок ОСОБА_11О, -начальник відділу ЖКГ, була головою комісії за зверненням ОСОБА_7 Комісія зафіксувала порушення утримання собак з обох боків, про що було вказано конфліктуючим сторонам та зазначено в Акті. Замірів не проводилося, огляд відбувався візуально.

ОСОБА_12А –перший заступник міського голови, -був членом комісії за зверненням ОСОБА_7 В Акті за результатами роботи комісії було зазначено про порушення з обох боків, позаяк стара застройка та рекомендовано владнати шляхом добросусідства. Замірів випарів, неприємних запахів та іншого не проводилося.

Допитана судом свідок ОСОБА_13Г, -інженер відділу ЖКГ Кремінської міськради, -показала, що за розпорядженням міського голови двічі перебувала в складі комісії за зверненням ОСОБА_7 На місці було візуально виявлено порушення з обох боків, стара забудова, дотримання норм неможливе. На подвір»ї ОСОБА_3 зафіксувала ідеальний порядок. Заміри відстаней та порушення інсоляції членами комісії не проводилося. Все виявлялося візуально та зафіксовано в Акті.

Свідок ОСОБА_14К підтвердила наявність між сторонами неприязних стосунків та порядку й чистоти на подвір»ї ОСОБА_3.

Суд, вислухавши сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Частиною 3 ст 13 Конституції України встановлено, що власність зобов»язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та  землекористувачі  земельних  ділянок повинні обирати  такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення,  при яких  власникам,  землекористувачам сусідніх   земельних   ділянок завдається  найменше  незручностей (затінення,  задимлення,  неприємні  запахи,  шумове  забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами,  які не  дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх    земельних   ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).  Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати  при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на  землю  кожного  з  них  та   використання   цих   ділянок   із запровадженням  і  додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель  (обмін  земельних ділянок,  раціональна організація територій,  дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно до ст. 104 ЗК України   власники та   землекористувачі   земельних   ділянок можуть вимагати припинення  діяльності  на  сусідній  земельній  ділянці, здійснення  якої  може  призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Стаття 152 ЗК України встановлює, що держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю. Власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:  визнання прав; відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № З038-VI (зі змінами) передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до Закону України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 року № 1704- VI застосування будівельних норм або окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Статтею 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь - якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектування і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимоги санітарного законодавства.

Згідно п.3.25а, п.3.26 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських сільських поселень» ДБН 360-92» (примітка5) вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, які запобігатимуть фільтрації фекальних стоків у грунті; відповідно до санітарних вимог дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15м від вікон житлових будинків, в тому числі і сусідніх садиб.

Згідно роз»ясень, наданих Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391,396 Цивільного кодексу України, статтею 103 ЗК України.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку та технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду ОСОБА_6Є є власником нерухомості та земельної ділянки за адресою Луганська область, м. Кремінна, пров. Пісчаний, 8 (а.с. 16-20).

Згідно договору купівлі-продажу від 12 березня 2005 року, власником будинку за адресою пров. Пісчаний, 10, м. Кремінна Луганської області є ОСОБА_3 (дошлюбна Міщенко) ОСОБА_15, яка змінила прізвище на ОСОБА_3 внаслідок реєстрації шлюбу 13 серпня 2005 року. Таким чином, єдиним власником домоволодіння є саме ОСОБА_3 На плані земельної ділянки домоволодіння відсутні такі об’єкти як вольєр та вигребна яма (а.с. 76-78,95,96).

Відповідно до змісту акту від 20 жовтня 2016 року, складеного комісією органу місцевого самоврядування, виявлено порушення норм інсоляції житлової кімнати заявника, а саме вікно, що орієнтоване у бік садиби ОСОБА_3, затіняє огорожа між будинками, зведена ОСОБА_3, висота огорожі 1,8-2 метри; неприємних запахів на час обстеження не виявлено. Що стосується розміщення вигрібних ям, то вони повинні бути розміщені на відстані 15 м. від житлових будинків та літніх кухонь. Вказаним актом не встановлено, на якій відстані знаходиться вигрібна яма та чи порушує вона вимоги законодавства. Також зазначено, що правила утримання домашніх тварин порушено з обох боків (а.с. 12-13).

Як вбачається з листа-відповіді Кремінської міської ради Луганської області від 10 травня 2017 року візуальним сприйняттям встановлено, що каналізаційна яма знаходиться на місці на відстані 8-10 метрів від будинку, що є порушенням. Стоки з двору ОСОБА_3 стікають на його ж город по спеціально обладнаному відводу вздовж межі земельних ділянок (а.с. 16).

Згідно листа Головного управління Держспоживслужби в Луганській області від 25 квітня 2017 року, санітарні правила щодо інсоляції житлових приміщень втратили чинність у зв’язку з Розпорядженням КМУ № 94-р від 20 січня 2016 року «Про визнання такими, що втратили чинність та не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства». В іншій частині листа вказано, що ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» рекомендує розміщувати дворову вбиральню та компостосховище не менше ніж на 15 м. від житлових будинків та 20 метрів від джерела водопостачання (а.с. 40-41).

Висновком № 2569 за результатами судової будівельно-технічної експертизи від 07 травня 2018 року встановлено, що вигрібна яма на території домоволодіння № 10 пров. Пісчаний м. Кремінна Луганської області не відповідає вимогам нормативних документів, проте конфігурація земельної ділянки не дозволяє розмістити вказану яму без порушення вказаних норм. Фактично, розташування вольєру на відстані один метр від домоволодіння не відповідає вимогам ДБН. Щодо інсоляції – експерт послався на акт комісії, яким встановлено порушення в частині інсоляції будинку (а.с. 169-177).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ч1,5-6).

Що стосується належності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд виходить із наступного.

Договором купівлі-продажу житлового будинку зі спорудами та земельної ділянки підтверджується набуття права власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_3 до вступу у шлюб з ОСОБА_5 Єдиним належним відповідачем у справі є ОСОБА_3 З огляду на зазначене, ОСОБА_5 не є власником домоволодіння, а тому є неналежним відповідачем в даному випадку, а позовні вимоги щодо нього є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Що стосується доведеності позову, то в судовому засіданні ніхто зі сторін не оспорював наявність вигрібної (каналізаційної) ями на території домоволодіння відповідача. Проте вказаний вигреб представляє собою пластикову ємність з герметичною кришкою, яка перешкоджає просочуванню фікальних стоків та розповсюдженню зловонних запахів. Відсутність зловонних запахів в судовому засіданні підтвердила і свідок,- ОСОБА_7І, -дружина позивача, яка вказала, що чула їх лише одного разу при відкачуванні їх з ємності. Таким чином, вигреб хоча і встановлений в порушення норм, але висновком експерта підтверджено, що будь-яке розміщення такого вигребу не буде відповідати нормам законодавства, зважаючи на конфігурацію земельної ділянки, склавшогося порядку землекористування та наявність побутових будівель та споруд, побудованих ще до 1992 року, тобто до визначення законодавчих норм. Відсутність вказаної каналізаційної ями на думку суду може призвести до екологічного забруднення та антисанітарію на обох подвір’ях. А оскільки в судовому засіданні встановлено, що будівлі та споруди, в тому числі й вигреб були побудовані ще до 1992 року, а ОСОБА_3В, після придбання вказаного домоволодіння, лише його вдосконалила (встановила герметичну пластикову ємність з кришкою), вимоги позивача задоволенню не підлягають, а спір потрібно владнати, додержуючись правил добросусідства.

Сторонами визнано факт встановлення залізобетонної огорожі саме на межі домоволодінь, без її порушень, спочатку позивачем ОСОБА_7, а потім подовженого ОСОБА_3 за згодою сусідів. ОСОБА_16 дозволив встановити такий паркан (едентичної висоти) та останній відповідає розміру його паркану та є його продовженням. Хоча акти комісії і мають посилання на нібито порушення інсоляції кімнати житлового будинку позивача, проте замірів ніхто з членів комісії не робив. Експерт також не надав такого висновку за відсутності необхідного обладнання. Таким чином, позивачем не надано, а судом не встановлено, переконливих доказів порушення відповідачем норм інсоляції, і в цій частині слід відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до визначення терміну вольєр (вольєра, від фр. Voliere, пташник) - ділянка, обгороджена площадка (з навісом або відкрита) з приєднаними до неї клітками або будиночками для утримання дрібних тварин (кроликів, хутрових звірів, птахів, собак) в звірівницьких господарствах, зоопарках, на виставках. Аналогічне визначення має і Толковий словник Ожегова – мовою оригіналу «ВОЛЬЕРА, -ы, ж. и ВОЛЬЕР, -а, м. Площадка для содержания животных, огражденная металлической сеткой (напр. в зоопарке).»

З огляду на це, не визначається частина земельної ділянки, на якій огорожа йде від будинку до залізобетонного забору, де наявні будки для утримання собак, вольєром. Вказана огорожа повинна тісно зв’язана з місцем мешкання тварин, а наявність двох парканів від будинку до залізобетонного забору можна лише вважати певним відокремленням частини земельної ділянки, а не власне вольєром. Вказані будки та огорожа можуть існувати окремо один від одного та не є одним цілим – вольєром. Окрім того, суд приймає до уваги комісійний акт та твердження неупереджених свідків, з яких встановлено, що ОСОБА_3 дотримується санітарних правил щодо утримання собак. Позивачем не надано будь яких заслуговуючи на увагу доказів того, що відповідачка їх порушила та притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил їх утримання. Тому, слід відмовити в задоволенні позову і в цій частині.

Вирішуючи спір по суті, суд приймає до увагу ту обставину ( і сторони це підтвердили в судовому засіданні), що між сторонами наявний застарілий конфлікт недобросусідські відносини, чвари. При цьому, як вказано в комісійному акті та збігається з експертним висновком, правила утримання собак, розташування споруд, порушені з обох сторін. На думку суду вказане виникло внаслідок того, що земельні ділянки виділялися до впровадження відповідних норм та правил, будівництво будинків та споруд відбувалося до 1992 року, вказані норми не в повному обсязі дотримувалися з обох боків, про що свідчить висновок експерта, згідно якого розташування вигребу буде в будь-якому випадку не відповідати нормам, враховуючи конфігурацію земельної ділянки відповідача. На даний час, на земельних ділянках сторін неможливо в повному обсязі дотриматися вказаних норм.

Враховуючи вищенаведене, слід відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ч3ст 13 Конституції України, ст. 317, 391ЦК України ст. 103 ЗК України, ст26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року з наступними змінами, ст.ст. 4,10,49,76,95,141,142,200,206,258-259,264-265,268,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити за недоведеністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити за необґрунтованістю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                Є.М. Акулов