Ухвала

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 757/2129/14-ц

провадження № 61-4850св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

ПогрібногоС. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна у судовому засіданні з викликом сторін, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року у складі судді Матійчук Г. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Усика Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що з 1985 року до 2009 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого відповідачем були розміщені на депозитних рахунках банківських установ грошові кошти в розмірі 129 296 446,22 грн.

Посилаючись на те, що вказані кошти є спільним майном подружжя, проте відповідач розпорядився ними на власний розсуд, знявши їх з депозитних рахунків після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 просила позов задовольнити та стягнути на свою користь ? частини вартості спільного майна подружжя в сумі 64 648 223,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на грошові кошти, що були розміщені ОСОБА_4 на депозитних рахунках, відкритих у банках:

ВАТ «Родовід Банк»: 19 лютого 2008 року НОМЕР_1; 16 листопада 2009 року НОМЕР_2; 16 квітня 2008 року НОМЕР_3; 10 травня 2008 року НОМЕР_4; 30 листопада 2009 року НОМЕР_5, та нараховані відсотки, всього на суму 10 026 288,14 грн;

ПАТ «Дельта Банк»: 23 березня 2009 року НОМЕР_6; 30 березня 2009 року НОМЕР_7; 10 квітня 2009 року НОМЕР_8, та нараховані відсотки, всього на суму 1 657 617,89 грн;

ПАТ «Кредитпромбанк»: 25 травня 2009 року НОМЕР_9; 14 серпня 2009 року НОМЕР_10; 19 серпня 2009 року НОМЕР_11; 22 вересня 2009 року НОМЕР_12; 12 жовтня 2009 року НОМЕР_13; 21 жовтня 2009 року НОМЕР_14; 30 жовтня 2009 року НОМЕР_15; 30 жовтня 2009 року НОМЕР_16, та нараховані відсотки, всього на суму 10 622 936,01 грн.

Загальна сума коштів на зазначених депозитних рахунках становить 22 306 842,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за ? частки у спільному майні, що складає 11 153 421,02 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відхилені, рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року залишено без змін.

У листопаді2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов повністю, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначала, що ухвалюючи рішення в аналогічному спорі, між тими ж самими сторонами, суди визнали за можливе проводити поділ грошових коштів, розміщених на рахунках, які були закриті під час перебування осіб у шлюбі.

У листопаді 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначив, що суди при винесенні рішень не врахували, що з моменту внесення на депозитний рахунок банку грошових коштів припинилося право власності на них, а отже, вказані кошти не можуть бути об'єктом поділу. Крім того, суди вийшли за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач просила визнати спільним майном подружжя депозитні рахунки, відкриті на ім'я відповідача, а не грошові кошти, розміщені на них. Також не встановлено обсяг майна, яке було в наявності на момент фактичного припинення подружніх відносин.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за вищезазначеними касаційними скаргами. Ухвалою суду від 13 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

03 квітня 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідність надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у суді касаційної інстанції відсутні.

Керуючись статтею 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак