Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 357/6927/16-ц

провадження № 61-13118св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року у складі судді Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

Позов обґрунтовано тим, що з 2004 по 2010 рік позивач проживав разом з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1. Під час їхнього спільного проживання народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після народження сина ОСОБА_5 почала зловживати спиртними напоями та не працювала. Позивач намагався вплинути на ОСОБА_5 через центр соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді та неодноразово звертався до лікарів з приводу її лікування.

У грудні 2010 року ОСОБА_3 переїхав до власного будинку, а в 2012 році дізнався про те, що їхній син знаходиться у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода». Тому він забрав сина до себе і до цього часу вони проживають разом. Водночас позивач намагався позбавити ОСОБА_5 батьківських прав.

Він неодноразово приходив до ОСОБА_5 з метою вирішення питань з приводу виховання сина, однак остання постійно перебувала у нетверезому стані, а коли приходила до тями, її співмешканець ОСОБА_4 наливав їй горілку, щоб привести останню до безпорадного стану.

У листопаді 2014 року ОСОБА_5 пропонувала йому повернутися до неї, однак він відмовився, щоб не ризикувати здоров'ям сина, оскільки колишня дружина продовжувала зловживати спиртними напоями.

Пізніше ОСОБА_3 дізнався, що 02 грудня 2014 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив йому, що вона померла.

Спадкодавець ОСОБА_5 потребувала допомоги, оскільки перебувала у безпорадному стані через важку хворобу на алкоголізм, однак відповідач ухилявся від її надання. Тому позивач просив суд усунути ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5

Справа неодноразово розглядалась судами.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 07 лютого 2017 року залишено без руху у зв'язку із несплатою заявником судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_3 не усунув недоліки у строк, встановлений судом.

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року, у якій він просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

01 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, до ОСОБА_4, треті особи: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_7, про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом призначено до судового розгляду.

05 червня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції надіслав процесуальні документи, зокрема копію ухвали Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року, не на адресу проживання, а на іншу, не зазначену в матеріалах справи: 09100, АДРЕСА_2. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,00 грн, що підтверджується оригіналом прибуткового касового ордера №11485248 від 17 лютого 2017 року (дублікат).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та зміст ухваленого судового рішення, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 07 лютого 2017 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 повинен сплатити судовий збір у розмірі 267,96 грн. Документи, що підтверджують оплату судового збору подаються до Апеляційного суду Київської області в оригіналах.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року повернуто позивачу. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме: не сплатив судовий збірвідповідно до Закону України «Про судовий збір».

Апеляційний суд зазначив, що копія ухвали суду неодноразово направлялася на поштові адреси ОСОБА_3, які є у матеріалах справи (АДРЕСА_2). Однак два конверти повернулися до апеляційного суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а один - «відсутня вулиця». Будь-яка інша адреса можливого місця проживання чи перебування заявника у матеріалах справи відсутня.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на таке.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначив адреси місця реєстрації та фактичного проживання відповідно: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 (а. с. 182).

Апеляційний суд надіслав ухвалу про усунення недоліків на адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 194).

Конверт повернувся з відміткою: «немає такої вулиці» (а. с. 194).

Копію ухвали суду від 02 березня 2017 року також було надіслано для виконання на адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 196). Конверт повернуто з відміткою: «за терміном зберігання» (а. с. 198).

Повторно копію ухвали суду від 02 березня 2017 року для виконання було надіслано на адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 200). Конверт повернувся з відміткою: «за терміном зберігання» (а. с. 202).

Отже, апеляційним судом надіслано копію ухвали суду для виконання за адресою, яка відрізняється від адреси, яка зазначена в апеляційній скарзі.

Оскільки за вказаною в апеляційній скарзі адресою копію ухвали Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2017 року надіслано не було, висновок апеляційного суду про не виконання ОСОБА_3 вимог цієї ухвали є передчасним.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2016 року підлягає скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2017 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук

Судді:В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик