ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2006 р. Справа № 38/62-06 (н.р. 30/116-05)
вх. № 4260/6-38 (н.р. 7234/6-30)
Суддя господарського суду Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федорова Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за дов.б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідача - ОСОБА_2. (особисто, після перерви у судове засідання не прибув)
розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_3., АДРЕСА_1
до СПДФО ОСОБА_2., АДРЕСА_2
про стягнення 110 000,00 грн.,
Суддя відкриває судове засідання після перерви.
ВСТАНОВИВ:
Рішення виноситься 27.07.2006 року, оскільки у судовому засіданні 25.07.2006 року оголошувалась перерва.
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3. (Позивач) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 110000,00 грн. завданих збитків, витрат на сплату державного мита у сумі 1100,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 липня 2005 року по справі № 30/116-05 (попередній номер справи) було частково задоволено позовні вимоги позивача, і вирішено стягнути з відповідача завданої шкоди на загальну суму 90000,00 грн. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року по справі № 30/116-05 зазначене рішення господарського суду Харківської області залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2006 року по справі 30/116-05 рішенням господарського суду Харківської області від 13 липня 2005 року по справі № 30/116-05 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005 року по справі № 30/116-05 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Представник позивача в судовому засіданні вказані позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач вважає позов необґрунтованим. Зазначає, що його вина у порожньо-транспортній пригоді відсутня через відсутність трудових відносин із водієм трактору ОСОБА_4
Судом встановлено, що 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі АДРЕСА_2-АДРЕСА_1 в темний час доби близько 21 год. позивач, повертаючись із службового відрядження на власному автомобілі потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в якій було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «Ауді» (д/з НОМЕР_1). Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок зіткнення із трактором Т-150 К (д/з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.
Перевіркою обставин дорожньо-транспортної пригоди ВДАІ Борівського РВ УМВС України в Харківській області було встановлено грубі порушення правил дорожнього руху водієм трактора ОСОБА_4 та його власником СПДФО ОСОБА_2., про що зазначено у висновку про з'ясування обставин дорожньо-транспортної, що мала місце 25 квітня 2005 року на автомобільній дорозі АДРЕСА_2 - АДРЕСА_1.
Згідно постанови по справі про адміністративні правопорушення від 14 травня 2005 року за підписом начальника ВДАІ Борівського РВ УМВС України в Харківській області за порушення правил дорожнього руху при експлуатації сільськогосподарської техніки, а саме за випуск на лінію трактору, з культиватором, ширина якого складає 8 м. без погодження маршруту державною автоінспекцією СПДФО ОСОБА_2. були притягнуті до адміністративної відповідальності. СПДФО ОСОБА_3. до адміністративної відповідальності не притягувався.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вказаної норми шкоду, завдану джерелом підвищеної відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно змісту вказаної норми вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної відшкодовується як власником, так і особою якій належить речове право на джерело підвищеної безпеки на підставі догорів оренди, підряду та інших договорів про надання однією із сторін іншій речового права стосовно речі, яке є джерелом підвищеної безпеки.
Згідно із ст. 179 та ст. 316 Цивільного кодексу України речовим правом є право власності. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, розпоряджається і користується своїм майно на власний розсуд. Види речових прав на чуже майно встановлено у ст. 395 Цивільного кодексу України, серед таких прав окремо виділено право володіння та право користування. Згідно із ч. 2 ст. 397 Цивільного кодексу України право володіння може належати одночасно двом або більше особам.
Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 319 та ст. 316 Цивільного кодексу України СПДФО ОСОБА_2. як власник трактора Т-150 К (д/з НОМЕР_2 є його володільцем незалежно від того, чи передавався відповідний трактор іншим особам без передання права власності на нього.
Водночас згідно із ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Порядок оформлення та передання права керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі установлено Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388. У пункті 15 цих Правил, встановлено, що, якщо власник транспортного засобу передає в установленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження.
В судовому засіданні 25 липня 2006 року на запитання представника позивача про правові підстави керування водієм ОСОБА_4 трактору Т-150 К (д/з НОМЕР_2 СПДФО ОСОБА_2. пояснив, що він попрохав перегнати водія трактор для проведення польових робіт і трудового договору та інших договорів з ним не укладав. Разом із цим відповідач не надав суду жодних належних договорів про переданняОСОБА_4права володіння зазначеним трактором та доказів належного оформлення передання права керування та (або) розпорядження відповідним трактором.
Зважаючи на це суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати ОСОБА_4 особою, яка в розумінні ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України володіє на відповідній правовій підставі транспортним засобом. Тому відсутні підстави вважати гр. ОСОБА_4відповідальним за шкоду, завдану джерелом підвищеної безпеки згідно із ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Як позивач так і відповідач є суб'єктами підприємницької діяльності. З одного боку дорожньо-транспортна пригода трапилася під час повернення СПДФО ОСОБА_3із службового відрядження, пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності. З іншого боку, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди СПДФО ОСОБА_2. здійснювалася перевезення сільськогосподарської техніки у зв'язку із проведенням весняно-польових робіт, що також охоплюється його господарською діяльністю. Таким чином, даний спір підсудний господарському суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений при розгляді господарського спору межами позовних вимог. З огляду не це при вирішення цієї справи суд не може вирішувати питання стосовно прав та обов'язків водія ОСОБА_4 Зважаючи на це суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність залучення до участі у справі водія ОСОБА_4, оскільки останній не є стороною по справі. Право на позов СПДФО ОСОБА_2 до ОСОБА_4, у разі відшкодування СПДФО ОСОБА_2шкоди, завданої СПДФО ОСОБА_3, не може зумовлювати необхідність залучати до участі у даній справі водія ОСОБА_4, оскільки право пред'явлення відповідного позову є правом СПДФО ОСОБА_2, яким він може скористатися у встановленому порядку. І це не може обмежувати право на захист порушених прав СПДФО ОСОБА_2 в порядку господарського судочинства.
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відбувається у відповідності до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, а саме з урахуванням такого 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України до збитків, які підлягають відшкодуванню належать: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України СПДФО ОСОБА_2. як особа, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно висновку автотехнічної експертизи, що проводилися НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № НОМЕР_3 від 26 травня 2005 року по матеріалам ДТП, з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм трактора, належного відповідачеві, п. п. 2.3, «а», 19.1 «в», 22.6, 31.4.7 «і», 32.1 «г» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. Зокрема, такі порушення полягали у наступному: перед виїздом не було перевірено і забезпечено технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно не було ввімкнено світлові пристрої; при русі трактору не було увімкненено проблисковий маячок оранжевого кольору, ближнє світло фар, задні габарити та ліхтарі; не було погоджено з органами державної автоінспекції пресування транспортного засобу з крупногабаритним вантажем. Згідно вказаного висновку зазначенні порушення зумовили дорожньо-транспортну пригоду. Дії СПДФО ОСОБА_3з технічної точки зору не були причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ауді А8» (д/з НОМЕР_1), що належить позивачеві на праві власності. Згідно висновку фахівця автотоварознавця НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № НОМЕР_4 від 23 травня 2005 року розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля та відповідно коштів, які потрібно на ремонт автомобіля «Ауді А8» (д/з НОМЕР_1), складає 42429,67 грн.
Для ремонту автомобіля Позивач, звертався до спеціалізованої авто-технічної майстерні ПІІ АТ «Автоінвестстрой - Харків», в якій було проведена діагностика та експертна оцінка пошкоджень. Вартість запчастин, що підлягають заміні та робіт по ремонту автомобіля складає: вартість запчастин 39206,38 грн.; вартість робіт 11100,00 грн.; вартість діагностики 80 грн.
Оцінюючи надані позивачем докази і визначаючи розмір збитків, завданих позивачеві внаслідок пошкодження його автомобіля, суд виходить з того, що згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Суд виходить з того, що для відновлення попереднього стану пошкодженого автомобіля позивач має понести витрати у сумі 42429,67 грн., яку визначено у висновку фахівця автотоварознавця НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № НОМЕР_4 від 23 травня 2005 року, оскільки вказана сума визначена з урахуванням зносу деталей автомобіля, пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач поніс витрати у сумі 653,70 грн. на оплату автотехнічної експертизи та витрати у сумі 294,14 грн. на оплату автотоварної експертизи, що проводилися НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (що підтверджується: платіжна квитанція за експертизу № НОМЕР_3, лист № НОМЕР_5 НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса із зазначенням про сплату за висновок № НОМЕР_5). Загальні витрати позивача за експертні висновки становлять 947,84 грн.
Позивач надав договір оренди легкового автомобіля від 26 квітня 2005 року, укладений з ПСП АФ «Світанок» строком до 1 вересня 2005 року, згідно з яким позивач повинен сплатити орендодавцеві орендні платежі на загальну суму 12000,00 грн. Оцінюючи, наданий договір оренди легкового автомобіля, суд дійшов висновку, що укладення цього договору пов'язане із пошкодженням автомобіля позивача, адже на час ремонту пошкодженого автомобіля позивач втратив можливість своєчасно пересуватися. З урахуванням цього суд вважає обґрунтованими вимоги позивача стосовно відшкодування витрат в розмірі 12000,00 грн. у зв'язку із орендою легкового автомобіля.
Позивач надав договір про надання юридичної допомоги № НОМЕР_6 від 1 червня 2005 року та платіжну квитанцію про сплату 10000,00 грн. за юридичну допомогу. Позивач змушений був звернутися до спеціаліста правознавця для отримання юридичної консультації стосовно захисту та відновлення права, порушених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, притягнення в судовому порядку винних осіб до відповідальності. Згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України до витрат, які підлягають відшкодуванню, включаються витрати, які особа зазнає у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), суд робить висновок про обґрунтованість позову і в частині стягнення з Відповідача витрат у сумі 10000,00 грн., які позивач поніс у зв'язку із наданням юридичної допомоги.
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 36666,88 грн. Згідно із ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Оцінюючи розмір моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Беручи до уваги зазначенні обставини справи, враховуючи характер порушення прав, наявність душевних та фізичних страждань позивача, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає обґрунтованим відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 36666,88 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у такому розмірі: майнової шкоди у розмірі: 65377,51 грн. (вартість витрат на ремонт автомобіля - 42429,67 грн.; витрати на експертні висновки НДІ Судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса - 947,84 грн.; витрати на оренду легкового автомобіля на час ремонту - 12 000,00 грн.; витрати на юридичну допомогу, пов'язану із захистом і відновленням порушених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 10 000,00 грн.); моральної шкоди в розмірі 36666,88 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 адреса:АДРЕСА_2 ( відомості про діючий поточний рахунок відсутній) на користь суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3адреса:АДРЕСА_1 ( відомості про діючий поточний рахунок відсутні) -102044, 39 грн. заборгованості, 1020,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Повний текст рішення підписано судом 28.07.2006 року.
Суддя Жельне С.Ч.