АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13 лютого 2007 року                                                                      м. Вінниця

Колегія  суддів   судової  палати  з   цивільних   справ   Апеляційного  суду Вінницької області у складі: головуючого : Іващука В.А., суддів : Ковальчука О.В., Колоса С.С., при секретарі: Цехмістер О .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи - Першої Вінницької державної нотаріальної контори, про визнання недійсним договору дарування, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2006 року,

установила:

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2006 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати договір дарування недійсним та відшкодувати моральні збитки, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що судове засідання 'проводилось формально за відсутності відповідачів, нотаріуса. Головуючий не дав можливості дати пояснення та не прийняв документи, що мають важливе значення для справи.

Посилається також на те, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо прописалась не в квартиру №2, котра належить їй, а в квартиру №1 на житлову площу позивачки.

Зазначає, що будинковолодіння АДРЕСА_1 було поділене з виділенням окремих частин в натурі, що означає припинення спільної часткової власності. На цій підставі договір дарування є недійсним.

Справа № 22 - 40  2007 р.       

Категорія: \ 3               

Головуючий у суді першої інстанції Грабик В.В.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції Іващук В,А.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва НОМЕР_1 ОСОБА_3 є власником 9/20 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 у м. Вінниці. Зазначену частину будинковолодіння ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2, згідно договору дарування від 10 червня 2003 року.

ОСОБА_1 є власником 11/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці, з відповідною часткою господарських будівель, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 травня 2001 року.

10 червня 2003 року державним нотаріусом посвідчено договір дарування за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар 9/20 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель АДРЕСА_1.

Встановивши зазначене, суд не знайшов доведеними обставини про те, що відповідачка ОСОБА_3 подарувала частину будинковолодіння яка їй не належить. Оскільки права позивачки не були порушені, суд відмовив у позові.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивачка не довела тих обставин на які вона посилається у обґрунтування, своїх вимог та виходячи із зазначених позивачкою підстав позов не може бути задоволеним.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, правильно установивши обставини справи, правильно визначив правовідносини, дійшов вірних висновків та правильно застосував правові норми до встановлених правовідносин.

Переконливих доводів у обґрунтування позовних вимог у суді першої інстанції позивачка не навела.

Відповідно ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ч.З ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими. Такі доводи не спростовують висновків суду, оскільки в договорі дарування не вказано про відчуження ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно яке належить позивачці.

Згідно п.1 договору дарування від 10 червня 2003 року даритель подарувала, а обдарована прийняла в дар 9/20 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого АДРЕСА_1. Вказана частка належить "Дарителю" на підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право особистої власності на будівлі, виданого Ленінським райвиконкомом м. Вінниці 22 грудня 1988 року.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.