Справа № 22-322/2007 p. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 44 Вавшка В.С.
Доповідач Матківська М.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 9 лютого 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів : Матківської М.В., Іванюка М.В.
При секретарі: Шевчук Л.В.
За участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи без самостійних вимог Вінницької міської Ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
Встановила:
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і направити справу на новий судовий розгляд.
Зазначила, що рішення суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і судом неправильно застосовано закон, який потрібно було застосувати.
Відповідач ОСОБА_2 заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно являється законним і справедливим.
Представник третьої особи - Вінницької міської ради письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав і в судове засідання не з'явився.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської Ради від 26.06.1963 року ОСОБА_2 була відведена земельна ділянка площею 500 кв. м. для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1.
Рішенням Вінницької міської Ради НОМЕР_1 від 04.07.2006 року ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку площею 532 кв. м. за даною адресою.
Рішенням виконкому Вінницької міської Ради НОМЕР_2 від 26.09.1997 року із землекористування ОСОБА_4, за адресою - АДРЕСА_2, була вилучена земельна ділянка площею 600 кв.м, і передана для будівництва та обслуговування будинку ОСОБА_1
10.10.2006 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,0967 га, в тому числі за рахунок землі, якою вона користується - 600 кв. м. та 367 кв. м. за рахунок земель в межах будинку АДРЕСА_2.
Суд встановив, що між позивачем і відповідачем виник спір з приводу користування проїздом, який знаходиться на законних підставах у користуванні відповідача ОСОБА_2, а не у комунальній власності, що знайшло підтвердження в досліджених в судовому засіданні доказах: в плані розташування земельної ділянки з нанесеними обмеженнями на використання по АДРЕСА_1 (а. с. 30, 31); в договорі про надання земельної ділянки; в акті відводу; в генеральному плані земельної ділянки та в рішенні виконавчого комітету.
При цьому судом критично оцінено план відведення земельної
ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 для
індивідуального житлового будівництва, з виділенням в окреме
будинковолодіння ( а. с. 11), оскільки цей план являється проектом, який не
. погоджений і не затверджений відповідним чином.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови ( ст. 39 ЗК України).
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст, 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач не зазначила обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, в тому числі не зазначила і не довела своє право користування, власності чи інше на спірну земельну ділянку, яка з її слів є проїздом загального користування, по АДРЕСА_1 між будинками НОМЕР_3-НОМЕР_4 вздовж будинку НОМЕР_5. Також не зазначила і не надала доказів в підтвердження чинення їй перешкод відповідачем, які б свідчили про побудову ним фундаменту гаража на земельній ділянці загального користування.
Отже, позивач в судовому засіданні не довела свої вимоги.
Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини в обґрунтування вимог і в їх заперечення, та вірно вирішив спір.
За таких підстав судове рішення є законним І не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.