Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА Іменем України
01 березня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :
головуючого : судді Франовської К.С. суддів : Широкової А.В., Зав'язуна C.M. при секретарі : Забеліній О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Іскоростень", Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 березня 2006 року, -
встановив :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з відповідачів заборгованість за останні три роки по виплатах, передбачених ст.ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що такі виплати проводились у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить в частині розміру цих виплат вимогам Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 березня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача виплати, передбачені ст.ст.37,39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в загальній сумі 11540,20грн.
У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області просить рішення скасувати і закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм
Справа № 22а/320 Головуючий в суді 1 інст.: Кондратюк А.Д.
Категорія 38 Доповідач Широкова Л.В.
матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення -скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.
Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.
Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Суд встановив, що позивач має право на виплати, передбачені ст.37,39 цього Закону.
Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у постанові розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріальний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає скасуванню з відмовою у позові.
Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову немає.
У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові.
Керуючись ст.196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд
постановив :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 березня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до СТОВ "Іскоростень", Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської про стягнення невиплачених коштів за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.